❦
Неділя, 25 липня 1875
Прокидаюся о дванадцятій: мені снилася якась незбагненна нісенітниця. Я бліда, і від думки, що можу знову захворіти, як у Спа та в Остенде, уся кров шугає мені в голову, і я задихаюся. То було жахливо!Dimanche 25 juillet 1875
Я нічого про це не написала в щоденнику, сама не знаю чому. Під кінець у Спа я стала бліда й кволя, ледве могла ходити.
Je n’en ai rien dit, dans mon journal, je ne sais pourquoi. Vers la fin à Spa je suis devenue pâle et faible, je pouvais à peine marcher.
В Остенде те саме: ходила я добре, але в мене часто паморочилася голова, я була кволя, бліда, не мала апетиту.
A Ostende, la même chose, je marchais bien mais j’avais souvent des vertiges, j’étais faible, pâle je n’avais pas d’appétit.
У Лондоні я постійно носила з собою флакончик, без якого мені робилося зле по десять разів на день. У Говардів у Кентербері в мене страшенно боліла голова; тільки в Парижі, під кінець нашого перебування, я почала знову почуватися сяк-так.
A Londres je portais constamment un flacon sans lequel je me trouvais mal dix fois par jour. Chez les Howard à Canterbury j’avais un mal de tête affreux, seulement à Paris et vers la fin de notre séjour j’ai commencé à redevenir passable.
А щойно я опинилася в Ніцці, то зовсім одужала. Цієї послуги я ніколи не забуду й довіку буду за неї вдячна моєму доброму місту. Кажу «моєму доброму місту», бо хоч товариства в мене й немає, зате в мене всі чоловіки, у мене крамарі, простий люд, жебраки. Усі вони мене знають, вітаються зі мною.
Et une fois à Nice je suis redevenue tout à fait bien. Service que je n’oublierai jamais et pour lequel je saurai éternellement gré à ma bonne ville. Je dis ma bonne ville parce que, si je n’ai pas la société, j’ai tous les hommes et j’ai les marchands, le peuple, les mendiants. Tous ces gens-là me connaissent, me saluent.
Ледве я оговталася від своєї блідості, як ми з дʼОдіффре почали переглядатися.
J’étais à peine remise de ma pâleur que nous commençâmes à nous regarder avec d’Audiffret.
То був добрий час, чудовий час1. Зима підступала крок за кроком, зʼїжджалося й товариство, а мені було весело. Ми не були знайомі, але цікавилися одне одним.
C’était le bon temps, delectabile tempus. L’hiver arrivait pas à pas, le monde aussi mais je m’amusais. On ne se connaissait pas, on s’intéressait.
На музиці — Ґалула і смуток. Ах! мені треба звідси поїхати. Увечері ми з Граціями сидимо разом, і кожна читає своє.
A la musique Galula et tristesse. Ah ! il me faut m’en aller. Le soir nous passons ensemble avec les Grâces à lire chacune de son côté.
Ольга, спускаючись, щоб іти додому, начебто побачила вогні у замку найвельможнішого пана2 і поспішила повернутися, щоб повідомити мені цю важливу новину.
Olga en descendant pour partir a cru voir des lumières al castello dell’illustrissimo signore, elle s’est empressée de revenir me communiquer cette nouvelle importante.
Я нічого не бачу, та й вона, певно, бачила не більше за мене.
Je ne vois rien et elle a sans doute vu autant que moi.
Зрештою, я не думаю, що він сюди повернеться.
D’ailleurs je ne pense pas qu’il revienne ici.
Карти знову мені лестять, і я заспокоїлася. Ну чи можна бути такою дурною!
Les cartes me flattent de nouveau et je suis rassérénée. Peut-on être aussi bête !
Я доношую останні сукні, а тому почуваюся жалюгідною, ніяковою, і мені здається, що немає ні елегантності, ні грації, нічого. Я завжди така: коли маю поганого коня, мені уявляється, що всі коні погані. Хотілося б мені, щоб за півтора місяця Джирофла був у Парижі: він допоміг би мені купити коня.
Je suis à la fin de mes robes et par conséquent misérable, mal à l’aise et avec l’idée qu’il n’y a ni élégance ni grâce ni rien. Je suis toujours comme ça, quand j’ai un mauvais cheval je m’imagine que tous les chevaux sont mauvais. Je voudrais bien que Girofla fût à Paris dans un mois et demi, il m’aiderait à acheter un cheval.
Примітки
В оригіналі латиною: «delectabile tempus». ↩
В оригіналі італійською: «al castello dellʼillustrissimo signore» (іронічно про Одіффре та його замок). ↩