❦
Пʼятниця, 16 липня 1875
Vendredi 16 juillet 1875
Я заснула розбита й прокидаюся якась дивна. Не можу збагнути, що відчуваю. Я розлючена, сумна, ображена.
Je me suis endormie brisée et je me réveille toute drôle. Je ne puis me rendre compte de ce que je sens. Je suis furieuse, triste, vexée.
Невже це через відʼїзд цього створіння?
Est-il possible que ce soit le départ de cette créature ?
Ні, ось у чому річ. Я все розпланувала на свій лад. Він закохувався в мене, я приймала його лагідно й співчутливо, не доводячи його, однак, до розпачу.
Non, voilà. J’avais arrangé tout d’après mon idée. Il devenait amoureux de moi, je l’accueillais avec douceur et commisération, sans le désespérer toutefois.
Я відʼїжджала до Парижа дорогою в Росію, він їхав за мною аж до Парижа, він говорив мені про своє кохання. Я не заважала йому говорити. Я навіть дійшла до того, що відправила його в Росію. Він — наче покірний пес, я — наче ласкава королева.
Je partais pour Paris en allant en Russie, il me suivait jusqu’à Paris, il me parlait de son amour. Je le laissais dire. Je suis allée même jusqu’à le faire partir pour la Russie. Lui en chien soumis, moi en reine bienveillante.
Бачите, до чого це призводить. Ніколи не слід будувати планів — каже той-таки Одіффре, — від цього ніякого пуття.
Voyez à quoi cela mène. Il ne faut jamais faire des projets - dit ce même d’Audiffret - cela ne sert à rien.
Він має до біса рацію, це людина з головою.
Il a diablement raison, c’est un homme d’esprit.
Як же він, мабуть, тішився, бачачи вчора на музиці, як я мінюся на лиці!
Comme il a dû se réjouir en me voyant hier à la musique changer de couleur !
Яка ж то була б утіха — прочитати ці тридцять шість сторінок! я б цього йому ніколи не подарувала.
Quelle joie serait de lire ces trente-six pages ! je ne le lui pardonnerais jamais.
Якби ж він їхав у справі, та ні — провідати приятеля!
S’il s’en allait pour affaire, mais non, voir un ami !
Справді, тільки собаки чогось варті.
Vraiment il n’y a que les chiens.
Через переселення любові все, що є в мені цього шкідливого флюїду, наразі зосереджене на Вікторі. Я снідаю, а він навпроти мене, поклавши свою добру велику голову на стіл. Любімо собак, любімо тільки собак. Чоловіки й коти — створіння негідні. А проте пес — істота брудна, він дивиться на вас, коли ви їсте, пожадливими очима, він хоче, щоб його нагодували, і липне до вас, аби поживитися.
En raison de la transmigration de l’amour, tout ce que je contiens de ce fluide malfaisant est concentré pour le moment sur Victor. Je déjeune et lui est en face de moi, sa bonne grosse tête sur la table. Aimons les chiens, n’aimons que les chiens. Les hommes et les chats sont des êtres indignes. Et pourtant, c’est sale un chien, ça regarde, quand vous mangez, avec des yeux avides, cela veut être nourri et cela s’attache pour le manger.
А проте я ніколи не годую своїх собак, а вони мене люблять. А Пратер, що покинув мене з ревнощів до Віктора й перекинувся до мами.
Et cependant je ne nourris jamais mes chiens et ils m’aiment. Et Prater qui m’a abandonnée par jalousie pour Victor et qui a passé à maman.
А чоловіки — хіба ж вони не просять, щоб їх годували, хіба ж вони не пожадливі, ненажерливі й корисливі в усіх значеннях, які тільки можна надати цим словам?
Et les hommes est-ce que ça ne demande pas à être nourri, est-ce que ce n’est pas matériel, vorace et mercenaire dans tous les sens qu’on veut donner à ces mots.
Мержевський був псом. Фе! який жах, я не можу думати про це без жаху.
Merjeewsky était un chien. Fi ! l’horreur, je ne peux y penser sans horreur.
Тітка пішла відправити таку депешу:
Ma tante est allée expédier la dépêche suivante:
Переписаний лист · Dépêche de Marie à Étienne Babanine, 16 juillet 1875— Росія, Чернігівська губернія, Канатап. Етьєнові Бабаніну. Ви руйнуєте всі мої плани цим жахливим запізненням! Це нестерпно! Якби я знала, то ніколи б на вас не покладалася. Я в нестямі! Марі.
— Russie, gouvernement Tchernigoff, Kanatap. Etienne Babanine. Vous dérangez tous mes plans par cet abominable retard ! C’est affreux ! Si je savais je n’aurais jamais compté sur vous. Je suis furieuse ! Marie.
У вересні у Флоренції святкуватимуть чотиристаліття Мікеланджело1. Я хочу там бути.
En septembre on célébrera à Florence le centenaire de Michel-Ange. Je veux y être.
Мені треба їхати в Росію. Я ніколи не встигну! Ця думка вкупі з усіма моїми радощами доводить мене до сказу.
Il faut que j’aille en Russie. Jamais je n’aurai le temps ! Cette pensée jointe à toutes mes joies me rend enragée.
О ви, що лютуєте й сумуєте, пишіть, пишіть завжди, скаржтеся своєму паперові. Кого ошукала надія, тому й нарікати годиться2.
O vous qui êtes furieux et chagrinés écrivez, écrivez toujours, plaignez-vous à votre papier. Quem spem delusit, huic querela convenit.
Якби я не писала, то всохла б.
Si je n’avais pas écrit je serais séchée.
Писання мене заспокоїло, заспокоїло, тобто трохи.
Ecrire m’a calmée, calmée, c’est-à-dire un peu.
Яка ж я божевільна, що все беру до серця! Я ж витримала справу Гамільтона, витримаю й цю невдачу.
Que je suis folle de prendre tout à cœur ! J’ai bien supporté l’affaire Hamilton, je supporterai aussi cet échec.
навскоси
Та ж нема ніякої невдачі, юна дурепо!
en travers Mais il n’y a pas d’échec, jeune idiote !
Я витримала справу Гамільтона, але не забула її, і щоразу, як я про неї думаю, вона така ж нестерпна для мене, як і першого дня.
J’ai supporté l’affaire Hamilton, mais je ne l’ai pas oubliée et chaque fois que j’y pense elle m’est aussi affreuse qu’au premier jour.
Там воно принаймні було варте того, а тут! І заради кого!! Тітка бачила, як Джирофла відʼїжджав із замку: я писала, а вона визирала в лорнет.
Là cela valait la peine au moins, mais ici ! Et pour qui !! Ma tante a vu partir Girofla du château, j’écrivais et elle lorgnait.
Примітка упорядників
[Три чверті сторінки видалено]
[Trois quarts de la page enlevés]
Віконниці зачинені, великий замок порожній, мені сумно.
Les volets sont fermés, le grand château est vide, je suis triste.
Я виходжу з тіткою, і вона каже мені, що я була різка й погано повелася з Джирофлою, що якби я захотіла, він би не поїхав. І на мить я шкодую, що не сказала йому залишитися, але одразу ж опамʼятовуюся: якби я попросила його залишитися, він би став дибки, і я була б ще нещаснішою. Учора я поводилася як статуя, я була мов уві сні. Я про це шкодую. Та думка, що я була холодна, що я його образила чи відштовхнула, тішить мені серце, і якби я була цього певна, то ні про що не шкодувала б і була б дуже щаслива.
Je sors avec ma tante qui me dit que j’ai brusqué et maltraité Girofla, que si j’avais voulu il ne serait pas parti. Et un instant je regrette de ne lui avoir pas dit de rester, mais aussitôt je me reprends; si je l’avais prié de rester il se cabrerait et je serais encore plus misérable. Hier je me conduisais comme une statue, j’étais comme dans un rêve. Je le regrette. Mais l’idée que j’étais froide, que je l’ai vexé ou repoussé me réjouit le cœur et si j’en étais sûre je ne regretterais rien et serais très heureuse.
на полях · annotation ultérieure de Marie, 1877
[Примітка 1877 р.: Так, якби я була цього певна!]
[Annotation: 1877. Oui, si j’en suis sûre !]
Ним варто було зайнятися. Він чоловік сумнівного шляхетства5, чи принаймні таку чутку про нього пустили, але багатий, незалежний, молодий, безперечно вродливий, дуже вродливий. Він дотепний, має добрі манери, а товариство жінки, яка зналася з чоловіками найвищого ґатунку, надало йому вигляду вельможі. До того ж у батька вигляд герцога: побачивши його, кожен спитає, хто він такий. Він (Джирофла) забавний, веселий, любʼязний.
S’occuper de lui valait la peine. Il est un homme dubiae nobilitatis, ou du moins on en a répandu le bruit, mais riche, indépendant, jeune, incontestablement beau, très beau. Il a de l’esprit, il a de bonnes façons, la fréquentation d’une femme qui a fréquenté des hommes de première qualité, lui a donné l’air grand seigneur. D’ailleurs le père a l’air d’un duc, en le voyant chacun demandera qui il est. Il (Girofla) est amusant, gai, aimable.
Звісно, така перемога лестила б моєму самолюбству. Але він зухвалий, хитрий, гультяй, марнотрат.
Certes une pareille conquête serait flatteuse. Mais il est audacieux, rusé, coureur, prodigue.
Він ні в кого не закоханий і поводиться з жінками так, як я хочу поводитися з чоловіками. Саме це й робить його привабливим, і саме тому я багато чого віддала б, аби приборкати цю честолюбну істоту. Він примхливий і навіжений. Нові чесноти, через які я шаленію, що не зуміла прибрати його до рук.
Il n’est amoureux de personne et traite les femmes comme je veux traiter les hommes. C’est ce qui le rend attrayant et c’est pour cela que j’aurais donné une quantité de choses pour plier cet être ambitieux. Il est capricieux et extravagant. Nouvelles qualités qui me font rager de ne l’avoir pas su prendre.
Та думка, що я була йому неприємна, холодна, тішить мене. Принаймні він не вважатиме себе аж таким переможцем. Прийшов, побачив, переміг6.
Mais l’idée de lui avoir été désagréable, froide, me rend joyeuse. Au moins il ne se croira pas tellement vainqueur. Veni, vidi, vici.
навскоси
Так, ця думка мене втішає. Він, гадаю, зовсім не вважав себе переможцем.
en travers Oui, cette idée me console. Il ne se croyait pas du tout vainqueur je suppose.
Та чи й справді я погано з ним повелася? Чи це правда? Ах! якби ж то так було, а надто якби це його хоч трохи зачепило! Яка б я була рада.
Mais l’ai-je vraiment maltraité ? Est-ce vrai ? Ah ! si c’était, ou surtout si ça lui faisait quelque chose ! Comme je serais contente.
На купанні — ціла злива молодих людей. Саетоне, Даніс, Пепіно-Ґотьє, Смирнов, Біховець, командант, граф Лоренті, якого щойно відрекомендували, і мій чарівний Дезіре, вбраний, як янгол; він заходить і каже, що приїхав верхи, але його кінь загубив підкову. Чиста брехня: верхи він справді був, але, побачивши все наше товариство на купанні, завернув сюди. На ньому була темно-синя краватка, завтра в мене буде така сама. Я спитала своїх учителів, чи складе він іспит на бакалавра.
Au bain une pluie de jeunes gens. Saëtone, Danis, Pépino-Gautier, Smirnoff, Bihovetz, le commandant, le comte Laurenti qu’on vient de présenter, et mon adorable Désiré, mis comme un ange, qui entre disant qu’il est à cheval mais que son cheval s’est déferré. Pur mensonge, il était à cheval c’est vrai, et voyant tout notre monde au bain il est venu. Il avait une cravate bleu foncé, j’en aurai une pareille demain. J’ai demandé à mes professeurs s’il passerait bachelier.
Брюне сказав, що в ліцеї він блищав своєю відсутністю, а Леклерк затулив обличчя руками з таким виглядом, що не віщував нічого доброго. Мене слід відлупцювати києм за те, що я не підготувалася цього року до іспиту на бакалавра. Це так само негідно, як і відʼїзд Одіффре.
Brunet a dit qu’il brillait par son absence au lycée et Leclerc s’est couvert la figure des mains avec un air qui ne présageait rien de bon. Je mérite d’être bâtonnée pour ne m’être pas préparée au baccalauréat cette année. C’est aussi indigne que le départ d’Audiffret.
Сапоженікови з нами на березі моря, ми утворюємо невеличке й дуже жваве коло. Я веду розмову, балакаю й сміюся, ніби нічого й не сталося. Я навіть говорю про негідного відсутнього, і без жодної удаваності.
Les Sapogenikoff sont avec nous au bord de la mer, nous formons un petit cercle très animé. Je tiens la conversation et cause et ris comme si rien n’était. Je parle même de l’indigne absent et sans aucune affectation.
Даніс, здається, захоплюється моїми відповідями, а коли Марі сказала щось дотепне — вже не памʼятаю що, — він вигукнув, що це чарівно, що це зовсім як у панни Мусі. Правда, я часом умію відповісти жваво й по-своєму.
Danis parait admirer mes ripostes, et Marie ayant dit je ne sais plus quoi de bien, il s’écria que c’était charmant, que c’était comme Mlle Moussia. Il est vrai que j’ai quelquefois la répartie vive et originale.
Усі молоді люди Ніцци нам знайомі. Та, на жаль! бракує головного.
Tous les jeunes gens de Nice nous sont connus. Mais hélas ! il manque le principal.
Після купання Сапоженікови, ми, Біховець і Смирнов ідемо до кавʼярні; там є тільки шоколад і морозиво, жодного тістечка, а ми були голодні. Ми самі, тож сміємося й співаємо.
Du bain, les Sapogenikoff, nous, Bihovetz et Smirnoff allons au café, on n’y trouve que du chocolat et des glaces, pas un gâteau, et nous avions faim. Nous sommes seuls et on rit et on chante.
Джирофле сумна, її дражнять Джирофлою, а я кажу, що він чудовисько, коли покидає таких дам, як ми, що його відʼїздові нема назви. Покинути нас, щоб поїхати до приятеля! Та хоч би той приятель був імператором, Джирофлі не було б прощення. Потім я співаю пісеньку про Мальбрука7, але замість «міронтон» і т. д. співаю: «ой як серце, ой як серце в мене болить». Від чого Біховець аж умліває.
Giroflé est triste, on la taquine avec Girofla, et je dis qu’il est un monstre de quitter des dames comme nous, que son départ n’a pas de nom. Nous quitter pour aller voir un ami, mais si cet ami était un empereur Girofla ne serait pas excusable. Puis je chante l’air de Malborough en disant au lieu de Mironton etc. que mon cœur, que mon cœur a de peine. Ce qui fait pâmer Bihovetz.
Я поводжуся добре.
Je me conduis bien.
Місяць уже світить, коли я сідаю до столу. Я йду нагору до себе і, осяяна цим божественним світлом, у довгій білій сукні, співаю серенаду Фебі. Але, охоплена великим смутком, повертаюся до кімнати й пишу?
La lune éclaire déjà quand je me mets à table. Je monte chez moi et éclairée par cette divine lumière, en longue robe blanche, je chante une sérénade à Phébé. Mais prise d’une grande tristesse je rentre et écris ?
Мені хочеться писати вірші. Ах! Одіффре! скільки він мені нервів попсував.
J’ai envie de faire des vers. Ah ! Audiffret ! il m’a fait du mauvais sang.
Уявіть собі, мене гризе сумління! Мені вистачає безглуздя шкодувати про свою поведінку. Мені здається, я його засмутила. Божевільна й дурна.
Qu’on s’imagine que j’ai des remords ! J’ai l’absurdité de regretter ma conduite. Je crois que je l’ai chagriné. Folle et bête.
Твоя поведінка йому байдужа, а якщо й не байдужа, то яке щастя, що ти його так провчила. Він на це заслужив, присягаюся. Заслужив.
Ta conduite lui importe peu et si elle lui importe c’est un bonheur de l’avoir arrangé. Il le mérite, je le jure. Il le mérite.
Та й зрештою, що холодніше тримаєшся, то краще, надто коли вже зайшло так далеко, як у нас.
Et d’ailleurs plus on est froid mieux ça vaut, surtout au point où nous en étions.
Хто за коханням женеться, від того кохання тікає.
Qui suit l’amour, amour le fuit.
Хто від кохання тікає, за тим кохання женеться.
Qui fuit l’amour, amour le suit.
Я переконана в цій істині, і водночас дорікаю собі. Завжди так буває: якби я була любʼязна, він став би дибки, а я була б розлючена й принижена, дорікала б собі й не могла б згадати про це без гніву. Я добре зробила, що вчинила саме так. Бо якби він хотів, то заговорив би.
Je suis persuadée de cette vérité, et en même temps je me reproche. C’est toujours comme ça et si j’avais été aimable il se serait cabré et je serais furieuse et humiliée et me le reprocherais et ne pourrais m’en souvenir sans colère. J’ai bien fait comme j’ai fait. Car s’il avait voulu il aurait parlé.
Але навіщо все те, що він мені казав, навіщо цей сумний вигляд, навіщо ці очі, навіщо все те, що він казав мені того вечора на балу, навіщо, навіщо? Я питаю. Якби він мене кохав, то не поїхав би.
Mais pourquoi tout ce qu’il m’a dit, pourquoi cet air triste, pourquoi ces yeux, pourquoi toutes les choses qu’il m’a dites l’autre soir au bal, pourquoi, pourquoi ? Je le demande. S’il m’aimait il ne serait pas parti.
Жити далеко від свого кохання — хіба це не вмирати щодня? Кажуть, у нього часто бувають якісь забаганки, незбагненні примхи, що це найпримхливіша істота на землі.
Vivre loin de ses amours, n’est-ce pas mourir tous les jours ? On dit qu’il a souvent des idées, des fantaisies incompréhensibles, que c’est l’être le plus capricieux de la terre.
Якщо він лише розважався, згаюючи час, то навіщо цей вигляд? У нього ніколи не бувало надто серйозного вигляду, і в найсентиментальніші хвилини він не втрачав своєї веселості й усе ніби казав жартома. Зрештою, така в нього манера: цей чарівний хлопець ніколи не матиме повадок пса, що конає. А такі люди, як він і я, мають куди більше почуття, ніж ті, що нидіють і шепочуть, мов квіти.
S’il n’a fait que passer son temps, pourquoi cet air ? Il n’avait jamais l’air bien sérieux et dans les moments les plus sentimentaux il ne quittait pas sa gaieté, et semblait tout dire comme en riant. D’ailleurs c’est sa manière, cet adorable garçon n’aura jamais les façons d’un chien expirant. Et les gens comme lui et moi ont beaucoup plus de sentiment que ceux qui languissent et murmurent comme les fleurs.
Він сказав мені рівно стільки, щоб подражнити.
Il m’a dit juste assez pour me taquiner.
Ну, то чого ж мені ще треба? Я хотіла легкої інтриги. Так, легкої для мене, але аж ніяк не для нього.
Eh bien, qu’est-ce que je veux de plus ? J’ai désiré une intrigue légère. Oui, légère pour moi mais pas du tout pour lui.
Це жалюгідна дрібниця, порив ледь накинутий роман.
C’est une misère, l’élan un roman à peine ébauché.
Ах! як я шкодую, що він поїхав, і як мене засмучує цей великий замок, зачинений і порожній.
Ah ! que je regrette son départ et que ce grand château fermé et vide me rend triste.
Я починаю холонути й шкодувати про написане. Я уражена й трохи закохана, але найбільше зачеплено моє самолюбство. І це найстрашніше.
Je commence à me refroidir et à regretter les choses écrites. Je suis dépitée et légèrement amoureuse, mais plus piquée dans mon amour-propre qu’autre chose. Et c’est le plus terrible.
Мені здається, що визнати перед собою, що я його кохаю, — це був би талісман, який кинув би його до моїх ніг. Це як у тій російській казці, де в героя величезний ніс; він закоханий у царівну, яку йому віддадуть лише тоді, коли він визнає ваду свого носа. А визнає він її тільки тоді, коли одного дня, побачивши царівну у вікні, хоче її поцілувати, але ніс не дає йому підійти близько.
J’ai dans l’idée que m’avouer que je l’aime serait un talisman qui le ferait tomber à mes pieds. C’est comme dans ce conte russe, où le héros a un immense nez, il est amoureux d’une princesse qui ne lui sera donnée que quand il aura reconnu la défectuosité de son nez. Et il ne la reconnaît que lorsqu’un jour voyant la princesse dans une fenêtre il veut l’embrasser mais son nez l’empêche d’arriver près.
А проте я все ж не можу визнати перед собою, що кохаю дʼОдіффре. Я бажаю цього всією душею, я трохи в нього закохана, але я його не кохаю.
Cependant je ne puis donc pas m’avouer que j’aime d’Audiffret. Je le désire de toute mon âme, j’en suis légèrement amoureuse mais je ne l’aime pas.
Гадаю, якби я його кохала, то хотіла б вийти за нього заміж. Ну, а я цього зовсім не хочу. Та ну, зовсім ні, як він сам каже.
Je suppose que si je l’aimais j’aurai voulu l’épouser. Eh ! bien je ne le veux pas du tout. Mais, pas du tout comme il dit lui-même.
Якби він був у моїй програмі, я з радістю стала б його дружиною. Я ж погоджувалася на Дорію, який не подобається мені й на соту частку так, як він. Усе це ще не причина. Виходячи заміж, я шукаю не чоловіка, а становища й багатства. Якщо знайду чоловіка разом із ними — тим краще, а ні — обійдемося.
S’il était dans mon programme je serais sa femme avec bonheur. Je voulais bien de Doria qui ne me plaît pas la centième partie autant que lui. Tout ça n’est pas une raison. Pour me marier je ne cherche pas l’homme, je cherche une position et une fortune. Si je trouve l’homme avec, tant mieux, sinon on s’en passera.
Жодне обличчя на світі не змусить мене знехтувати своєю програмою. Чоловік — лише хвилинне захоплення, а становище й багатство — справжні блага, яких мусить домагатися кожна жінка, що дорожить своїм іменем і має честолюбство. Я хотіла влаштуватися цілком як слід, але Бог не захотів і забрав у мене чоловіка, який міг дати мені все.
Aucune figure au monde ne me fera négliger mon programme. L’homme n’est qu’un emportement d’une minute mais la position et la fortune sont des biens réels que toute femme aimant sa renommée et ayant de l’ambition doit rechercher. Je voulais être tout à fait bien mais Dieu n’a pas voulu et m’a pris l’homme qui pouvait tout me donner.
З болем, каяттям і страхом прогнівити Бога я передбачаю, що, коли вийду заміж лише за титул і багатство, в мене будуть розваги на стороні. Я вже заздалегідь через це шкодую.
Je prévois avec douleur, repentir et crainte d’offenser Dieu que, si je n’épouse qu’un titre et une fortune, j’aurai des distractions. J’en suis marrie d’avance.
Я тільки й прагну чинити добре. Але я не ручаюся за себе, якщо вийду за Дорію і якщо знову побачу Джирофлу.
Je ne demande qu’à faire bien. Mais je ne réponds pas de moi si j’épouse Doria et si je revois Girofla.
Я уникаю свого фатуму, бо, мабуть, не поїду до Росії: я ні за що на світі не хочу пропустити чотиристаліття Мікеланджело8, а Росія так само нікуди не дінеться й наступного року. Зате до наступного ювілею доведеться прожити ще сто років, а такої надії я не маю.
J’évite ma fatalité car probablement je n’irai pas en Russie ne voulant pour rien au monde manquer le centenaire de Michel-Ange, la Russie sera aussi bien l’année prochaine. Mais pour le centenaire il faudra vivre encore cent ans, lequel espoir je n’ai pas.
А крім того, якщо я не поїду до Росії, значить, так хоче й Бог.
Et puis si je ne vais pas en Russie c’est que Dieu le veut aussi.
«Що не робиться, усе на краще», — каже російське прислівʼя. «Долі не минеш», — каже інше.
Tout ce qui se fait, se fait pour le mieux dit un proverbe russe. On n’évite pas sa destinée, dit un autre proverbe.
Я знову скажу місяцеві: «Місяцю ясний, місяцю красний, покажи мені вві сні, кого за життя судилося мені».
Je vais encore dire à la lune - Lune, ô belle lune fais-moi voir en dormant celui que j’épouserai de mon vivant.
А там побачимо9.
E poi vedremo.
Примітки
1875 року минало чотириста років від народження Мікеланджело Буонарроті (1475 р.); ювілей урочисто відзначали у Флоренції. ↩
В оригіналі латиною: «Quem spem delusit, huic querela convenit» (Федр); тут уже в правильнішій формі, ніж у записі від 15 липня. ↩
В оригіналі італійською: «tanto eró in fretta di scrivere, di lagnarmi». ↩
В оригіналі італійською: «Anima, coraggio!» (самозаклик). ↩
В оригіналі латиною: «dubiae nobilitatis». ↩
В оригіналі латиною: «Veni, vidi, vici» (слова Юлія Цезаря); Марі іронічно прикладає їх до любовної перемоги. ↩
«Мальбрук у похід вирушає» (Malbrough sʼen va-t-en guerre) — французька народна пісенька XVIII ст. з безглуздим приспівом «міронтон, міронтон, міронтен»; Марі підставляє замість нього жалібний рядок. ↩
Мікеланджело народився 6 березня 1475 року, тож 1875-го минало чотириста років від його народження; «centenaire» у Марі — це урочистості у Флоренції у вересні 1875 року, осердям яких була виставка 12–14 вересня (Casa Buonarroti, «Michelangelo in the Nineteenth Century», casabuonarroti.it). ↩
В оригіналі італійською: «E poi vedremo». ↩