Четвер, 11 березня 1875

Виходжу в синій сукні без туніки, з жалюгідним обличчям.
На уроці латини мені погано, бо я нездужаю; першого дня я трохи страждаю.
Брюне дуже задоволений моєю латиною, і я цьому страшенно рада, бо це майже єдине, що я вивчаю з приємністю.
Сапоженікови обідають і проводять вечір у нас; тітка вже два дні в Сан-Ремо.
Я заговорила з Марі про її роман із Цимою; вона заперечує рівно настільки, щоб не видатися безсоромною, а коли я кажу їй, як мені хотілося б побачити її у весільному вбранні, що вони здаються мені дітьми, — вона мала досить розуму, щоб посміятися з цього й сказати, що це було б весілля Попелюшки (його грають діти, тут, у цирку).