Субота, 12 грудня 1874

Мама, Діна й маленька Фостер — на ранку в «Масені».
В опері знову «Трубадур» — з нами Флоренс (біла сукня, моя зачіска, добре). Зала повна, і чотири ложі [Викреслено: з тією] одна поруч з одною були зайняті більш-менш молодою молоддю Ніцци.
Одіффре з Саетоне; перший у білій краватці — і цього вечора міг би взяти собі девізом «веселість»: сміявся, часто пересувався й приймав пози, що доводили: він добре повечеряв або ж був особливо в доброму гуморі.
Що ж до його приятеля — він мав більш ніж будь-коли вигляд людини, що багато думає.
[Викреслено: Ми] Я добре провела час, Фостер цікава й дотепна. Тітка посміхалася весь час; лише вдома я дізналася причину цієї веселості: виявляється, Одіффре весь час розглядав мене у лорнет, і ще якийсь старий дивився на мене.
[Викреслено: Тітка] Я нічого не помітила — мені навпаки здавалося, що молодий Терффідуа, рукою закривши обличчя, нічого не бачив; але рука, затінюючи обличчя, дозволяла [Викреслено: бачила, що я дивлюся] бачити, не подаючи вигляду. Це було під час антрактів; під час дій — не знаю нічого; я дивилася на гарну Елеонору з того вечора.
Якщо він дивиться на мене — значить, знаходить мене гарною; а якщо знаходить, чому не просить, щоб його представили? Минулого літа Арсон, здається, казав, що він цього просив, — але я не впевнена.
Сьогодні вдень зустріла Лізу й Аґґі в магазині — ми говорили досить приязно... і на ранку пані Говард першою підійшла до мами.
Ця біла сукня мені личить, а ввечері я виграю набагато.
Повернувшись із театру, ми працювали над відповідями на опитувальник — я мала виправляти всі дурниці, що написав Валіцький; лягла не раніше двох годин і десяти хвилин.

Примітки

«Терффідуа» — «Audiffret» (Одіффре), написане задом наперед; Марі вживає цей код у щоденнику для конфіденційності.