Середа, 6 серпня 1873

Лише о першій ми вийшли. Прийшов Ґутман і снідав із нами внизу. Ми поїхали спершу до Кляйна. Я хотіла купити стек із віялом, як бачила на Виставці, але в них нема. Тож поїхали на Виставку. Спекотно, але у Відні це стерпно (сіра сукня, добре). Я починаю повертатися до свого природного стану — стаю білою, рожевою. А з зовнішністю повертається й характер. Коли я негарна, нічому не можу радіти — розваги стають покаранням. Купила стек за пʼятнадцять флоринів. Я купила в Росії ґудзики з чорненого срібла, у Франції — прес-папʼє, в Австрії — стек, а в Англії збираюся купити сідло. Торговець стеками прийняв мене за англійку. О! Якою смішною англійською вони говорять! Він хотів показати мені ще всілякі товари, але я втекла. Ці бідолахи раді будь-чому — так мало людей.
О шостій ми мали зустрітися в «Провансальців» із Полем і Ґутманом. Обід добрий; поруч обідало журі — каналії добре поїдять. Я випила келих шампанського і трохи захмеліла — це вдруге, вперше вчора в готелі. Один-єдиний келих — і я готова. Запропонували піти до театру «Ан дер Він»: «Прекрасна Єлена» німецькою. Грають добре, але німецька не годиться для французьких каламбурів. І костюм у Єлени не справжній — вся закутана, а фасон сукні цілком сучасний. Я сиділа в темному зручному кутку; Ґутман був із нами в театрі — це маленький, дуже негарний єврей. Як завжди, з тіткою якісь історії — негарно.
навскоси
Не хоче, щоб я пила воду, бо боїться епідемії холери.

Примітки

Ґутман — приятель Поля у Відні; більше про нього нічого не відомо. У щоденнику цих років Марі вживає слово «єврей» як образу — і про тих, кого називали євреями, і про тих, кого жодне джерело євреєм не називає (025/1874-11-12). Ворожість до євреїв була звичною для російського дворянства її часу; у Російській імперії більшість євреїв закон обмежував смугою осілості. ↩
В оригіналі англійською: «not nice». ↩