Понеділок, 7 липня 1873

Учора я була дуже роздратована — не знаю чому; плакала. Була нестерпна спека. Я взяла першу-ліпшу книжку й почала читати, щоб заспокоїтися. Справді через годину я була спокійна й навіть весела. Спека мене дратує, а ще більше — нудьга. Не маю бажання виходити, бо нікого не побачу; я нудьгую в повному значенні слова.
Сьогодні я мала перший урок англійської з міс Елдер. Вона навчає досить добре, але трохи молода й їй дуже бракує досвіду — це не вада. Вона виграє, коли її ближче пізнаєш. Я беру дві години тричі на тиждень; сьогодні я закінчила о чверть на третю, решту — три чверті години — ми розмовляли; так буде завжди, і я сподіваюся, що говоритиму добре й швидко.
Княгиня Ґаліцина обідала у нас увечері. Після прогулянки в кареті ми поїхали до «Фолі» — тобто княгиня, Діна й Поль; я, бажаючи бачити лише Плессі (актора, який чудово зображує тридцять шість різних голів), їздила з мамою їсти морозиво біля кафе «Ла Віктуар» — у кареті туди можна. Я мала намір прийти якраз до сцени Плессі, але прибула трохи рано й знайшла водевіль цілком пристойним (сіра сукня, гарна). Нарешті Плессі — він чудово зобразив вік від двадцяти до ста років, не сходячи зі сцени. Найкраще вдалися Вільгельм, Ґамбетта, Наполеон I та Ґарібальді. Інші теж були, може, хороші, але не знаючи цих осіб, я не можу судити. Річ у тім, що різноманітність виразів обличчя вражала; Ґарібальді й Наполеон I були дивовижні, особливо останній — зовсім портрет, але чудовий. Театр заповнений переважно простим людом. Були там учителі російської, англійської, німецької, французької і т. д. Кельдаль — один із кредиторів або щось на зразок прихвосня пані Ґаліциної. Вона щоразу каже, що він у мене закоханий. Як мене від цього нудить! Я терплю жінок — учительок, акторок і взагалі другого-третього сорту, але чоловіків терплю лише першого сорту. Я не можу без відрази бачити нікого, крім чоловіків першого сорту. Все решта мене відштовхує до такої міри, що я не можу на них дивитися, і якщо, на крайнє нещастя, опиняюся в одній кімнаті з ними — я як на голках, я нещасна; загалом, вони мені огидні, ось так!
Після Плессі ми поїхали. Мама і я пішли гуляти по саду при чудовому місячному сяйві.