Понеділок, 7 липня 1873

CZ ENUKFR

Княгиня Ґаліцина обідала у нас увечері. Після прогулянки в кареті ми поїхали до «Фолі» — тобто княгиня, Діна й Поль; я, бажаючи бачити лише Плессі (актора, який чудово зображує тридцять шість різних голів), їздила з мамою їсти морозиво біля кафе «Ла Віктуар» — у кареті туди можна. Я мала намір прийти якраз до сцени Плессі, але прибула трохи рано й знайшла водевіль цілком пристойним (сіра сукня, гарна). Нарешті Плессі — він чудово зобразив вік від двадцяти до ста років, не сходячи зі сцени. Найкраще вдалися Вільгельм, Гамбетта, Наполеон I та Ґарібальді. Інші теж були, може, хороші, але не знаючи цих осіб, я не можу судити. Річ у тім, що різноманітність виразів обличчя вражала; Ґарібальді й Наполеон I були дивовижні, особливо останній — зовсім портрет, але чудовий. Театр заповнений переважно простим людом. Були там учителі російської, англійської, німецької, французької і т. д. Кельдаль — один із кредиторів або щось на зразок прихвосня пані Ґаліциної. Вона щоразу каже, що він у мене закоханий. Як мене від цього нудить! Я терплю жінок — учительок, акторок і взагалі другого-третього сорту, але чоловіків терплю лише першого сорту. Я не можу без відрази бачити нікого, крім чоловіків першого сорту. Все решта мене відштовхує до такої міри, що я не можу на них дивитися, і якщо, на крайнє нещастя, опиняюся в одній кімнаті з ними — я як на голках, я нещасна; загалом, вони мені огидні, ось так!

La princesse Galitzine a dine chez nous le soir. Apres une promenade en voiture, nous allames aux "Folies", c'est-a-dire la princesse, Dina et Paul, moi ne voulant voir que Plessis (l'acteur qui represente trente-six tetes differentes magnifiquement) j'allais avec maman manger des glaces pres du cafe de La Victoire, en voiture, on peut y aller. J'avais l'intention de venir juste a la scene de Plessis, mais je suis venue un peu tot et j'ai trouve surtout le vaudeville tres convenable (robe grise bien). Puis enfin Plessis, il a tres bien fait l'age depuis vingt ans - cent ans, sans quitter la scene. Les figures les mieux faites etaient Guillaume, Gambetta, Napoleon 1er et Garibaldi. Les autres etaient aussi bonnes peut-etre, mais ne connaissant pas les personnes, je ne puis juger. Le fait est que la variete des expressions est remarquable, Garibaldi et Napoleon 1er etaient surprenants; surtout ce dernier, tout a fait le portrait, mais magnifique. Le theatre est surtout rempli de peuple. Il y avait la les professeurs de russe, anglais, allemand, francais etc. Keldal un des creanciers ou espece de Rodianobre de Mme Galitzine. Elle dit toutes les fois qu'il est amoureux de moi. Comme cela me degoute ! Je supporte les femmes professeur, actrice et en general de deuxieme et troisieme qualite, mais les hommes, je ne les souffre que de premiere. Je ne puis voir sans degout que les hommes de premiere qualite. Tout le reste me repugne a un tel point que je ne puis les regarder et si, par malheur extreme, je me trouve dans la meme chambre, je suis sur des epingles, je suis malheureuse, enfin ils me degoutent, voila !