Неділя, 6 липня 1873

Російська церква на ремонті, і богослужіння не відправляють до жовтня. Десь о четвертій ми поїхали на морське купання. Я стрибнула з мосту й з човна, щоб показати мамі, і обіцяю собі й іншим більше не мочити волосся — вода робить його темнішим, і це мене засмучує. Отже, даю чесне слово не мочити його, за винятком, звісно, деяких надзвичайних випадків, коли я буду в товаристві, де хтось із... але в Ніцці влітку більше не стрибатиму з мосту.
Після обіду мама, Діна, Марі Богданівна і тато пішли дивитися на процесію; я залишилась, бо Поль мав приїхати по мене у фіакрі. Нас було двоє; карета досить хороша, а кінь біжить дуже швидко. Ця процесія досить красива, але я не суддя, бо ненавиджу всі ці комедії. На мою думку, це святотатство. Несуть Пресвяту Діву по всьому місту. На мою думку, навіть ікони й статуї святих — гріх. Це проти моєї релігії, хоча я бачу й помилки в ній. Хай Бог мені простить! Але моя віра справжня, чесна, чиста.