Середа, 25 червня 1873

О дев'ятій ми поїхали проводити пані де Музе, але, прибувши до неї, застали її в халаті, а дочку — в ліжку. Вона хворіла й поїде лише в суботу. Вдома я встигла лише випити чаю. Приходить Манотт. Я грала перед Полем, добре. Він досить хороший хлопчик, але без принципів. Він уміє лише красти й брехати — це погано, хоча в останньому я сумніваюся. Особливо якщо тато й Жорж його «виховують». Який жах. Вони проповідують такі огидні речі — саме щоб отруїти Поля. Головне — знищують повагу до мами.
[На полях: Як це правда.] [Почерк її матері?]
За обідом вона робила йому зауваження, тато перебив: «що це нічого, ти не маєш рації»... Справді, він ставиться до мами як до худоби. О! Боже мій, врятуйте його, цього бідного хлопця! Вона сказала кілька слів докору й швидко пішла. Я боролася як могла проти Жоржа і тата, але це не допомагає; головне — Жорж вважає своїм обов'язком зіпсувати Поля і зробити його таким, як він сам, відібрати в нього повагу до матері.
Він ще не дійшов до того, де я. Я вже щеплена від усіх прикладів на світі, я знаю, що мушу, що маю робити. Але він ще схильний підхопити все. Треба його відправити до школи; якби ми жили лише втрьох — я, він і мама, — було б добре, ніхто не заважав би мамі; але коли десять хазяїв!
Я молю доброго Бога направити його! І я сподіваюся! Сьогодні знову цілий день розставляла меблі, картини і т. д. і т. д. Після обіду вийшли тітка, Діна, Поль і я; я замовила й купила всілякі речі для своєї кімнати й навчальної зали. Анічкови з нами майже цілий день.
У розставлянні цих меблів я знайшла урок терпіння й ще один доказ того, що нічого не треба лякатися, а братися за все. Ця вітальня, яку мені здавалося неможливо прибрати, тепер чиста й в порядку. За обідом — я не маю лякатися жодних труднощів, а йти прямо, вперед, крізь усі перешкоди, щоб досягти своєї мети. З терпінням і, головне, Божим благословенням я сподіваюся досягти цього. Жорж критикував Гамільтона, казав, що той червоний, із червоною краваткою, рожевою сорочкою, картатою курткою, що він не гарний. Мені здається навпаки, але я дала йому говорити. Я так люблю чути, як про нього говорять!