Понеділок, 12 травня 1873

Вчора ввечері, коли я вже лягла, Маркевич прийшла сісти на моє ліжко, і ми багато сміялися й верзли дурниці. Я розповідала їй свої фантазії — салони, які я вигадала, вбрання й дім, який хотіла б мати. Він справді прекрасний, цей дім, і які салони! Я думаю, що у всьому світі
не знайшлося б стільки фантазії. Вони так само розкішні, але в розкоші їм можна дорівняти, а у фантазії, оригінальності, граціозності — ні. Вона теж має багато фантазії й смаку.
Моя спальня — мушля з білого атласу, лампи — як перлини. Це казкове! І все ж я не хотіла б усього цього з тим, кого не кохаю. Я хотіла б цього з герцогом Гамільтоном, бо я його кохаю. Кохаю так, що не можу, — та й немає слів, щоб це висловити; я не змогла б йому сказати, не знала б як.
На прогулянці (фіолетова сукня, погано); ми приміряли сірі сукні. Думаю, що скоро поїду до Відня. Дай Боже!