П'ятниця, 2 травня 1873

Гарна погода, трохи вітряно. На прогулянці — спершу пішки, потім у кареті на чотирьох, з двома кіньми (чорна сукня, шовк і оксамит, новий капелюшок). Поїхали вибирати подарунок для мами — завтра її іменини. Діна купила дуже гарне віяло за п'ятдесят франків, а я замовила букет. Ми знову бачили того чоловіка мадемуазель Коліньон — він, здається, її не помітив. Але вона мало не знепритомніла. Чи варто через такий скелет!
Увечері у Французькому театрі (біла сукня, розпущене волосся, добре) — «Каде Руссель», такого фарсу я ще не бачила, «Чутлива струна», «Едґар і його покоївка». Бенефіс Фонтен — гарненька дівчина, погана актриса, одна з останніх. Їй дали з десяток букетів. Усі чоловіки були там. Вистава була кумедна й дурна так, що годі описати.
Мені сумно, я думаю про нього. Повертаючись, заговорили про виставку. Маркевич казала, що на Ліонській були розкішні речі: ландо тощо. Я відчуваю, як спалахнула б від усього цього. Хотіла б усе купити, хотіла б, щоб мене там знали, хотіла б бути відомою, замовити щось.