Неділя, 30 березня 1873

Мені наснився герцог. На ньому було три жакети найхимерніших фасонів; він був у нас і роздивлявся мої картини, він їх цінував; я з ним говорила, була зворушена й ледве могла це приховати. Він говорив зі мною дуже люб'язно, ми згадали Берту, й він сказав:
— О так! Берта, я розмовляв з нею, садовив її й просив розповідати про вас. [Закреслено: Вона знала про вас усілякі речі.]
Боже мій! Отже, він говорив з нею про мене, і саме заради мене він з нею розмовляв! Яка я щаслива — нарешті моя молитва почута. Потім він приніс якусь квитанцію чи я не знаю що, питаючи адресу для одягу, здається; він був у великій вітальні, а я, не знаючи цього, увійшла й почала з ним говорити наче випадково, несміливо, напівголосно — він підбадьорював мене своїми відвертими манерами. Потім я побачила гори, зображені на картині, яку він роздивлявся.
Як дивно — я не відчувала нічого надзвичайного, не була так схвильована, як бува наяву: не лише бачачи його, а навіть побачивши його ім'я написаним чи почувши його вимовленим.
Зрештою, цілу ніч я бачила його уві сні. Була щаслива й говорила собі: ось нарешті моє бажання збулося. Я була спокійна, бо була щаслива й задоволена. Ті пориви, що мене охоплюють, коли бачу навіть його ім'я, — це тому, що я не певна свого щастя і палко його бажаю. Але коли ти щасливий, коли маєш те, чого бажаєш і що кохаєш, — ти спокійний.
Так і я, у своєму сні була спокійна, бо не мала чого більше бажати. Я говорила собі, що це сон, аби не перервати своє щастя; віддавалася йому лагідно, спокійно, насолоджуючись своїм щастям.
Яким було моє здивування, коли, прокинувшись, я збагнула, що все те щастя було лише сном!
Я дивилася на нього безперестанку, говорила про нього з тими, хто мене оточував, глузуючи з нього, аби приховати свою радість і кохання до нього. Він говорив зі мною ніжно (не зовсім так, але я знаю, що хочу сказати). Але він був не зовсім собою — менший і менш гарний. Я вважала себе в порту, але, прокинувшись, опинилася у відкритому морі, посеред бурі. [П'ять рядків закреслено]
[Упоперек: Так, знаю навіть тепер.]
Як учора й, можливо, ще надовго. Поки він не прийде, щоб вивести мене на берег.
Це банальна, стара фраза, але вона добре виражає те, що я хочу сказати, тому вживаю її.
Зранку о пів на дев'яту на терасі (синьо-сіра сукня, гарно). До церкви (та сама сукня), потім година фортепіано. Абрамович прийшов попрощатися. Йому сказали, що нас немає; я дивилася з вікна — він піднявся й залишився на кілька хвилин.
У жовтій вітальні, з опущеними шторами, дуже гарне світло. Потім на прогулянку (та сама сукня, сіра вуаль, дуже гарно) — надзвичайно людно. Джоя у блакитному, панна де Гальве у капелюшку з широкими крисами, одне підняте, з сірого фетру. О, як би я хотіла такий капелюшок! Це так граціозно. Я б хотіла подібний капелюх, такий самий фасон сукні — яке це вишукане, — я б ніколи його не знімала. Ніколи мені нічого так не подобалося. Це чудово для молодої дівчини. Це нагадує панн давніх часів — високих, стрункий, гарно складених, красивих! Ніщо мені так не подобається! (Скажуть, що я захоплююся сукнею, як тим, кого кохаю). Мене сьогодні дуже роздивлялися... Сьогодні я зробила за маленькою літографією, на великому овалі, у натуральну величину, красиву жінку — дуже вдало.
Мама й тітка на обіді в Говардів.
Як би я хотіла бути вбрана, як панна де Гальве.

Примітки

Англійською в оригіналі: enjoying my happiness.