❦
Пʼятниця, 5 вересня 1884
Невідступно думаючи про всі ці ноги, я послала Розалі по туфлі Жюля, щоб їх приміряти. А Еміль відповів, що туфлі Жюля такі маленькі, що їх не змогли знайти, але що він посилає мені свої власні мисливські чоботи в надії, що, може, я зможу їх узути. Із цього вийшла прогулянка в Булонський ліс із шоколадом, звареним на березі річки; я приїхала у трьох парах взуття, одне поверх одного, а чобіт Еміля зверху. Спершу східна бабуша, потім моя туфля, потім мамина туфля, потім чобіт. Я б напʼяла й більше, але підбори не дозволили. Цей кульгавий вихід усіх насмішив до кольок.Hantée par tous ces pieds j’ai envoyé Rosalie chercher des souliers à Jules pour les essayer. Et Emile a répondu que les souliers de Jules sont si petits qu’on n’a pas pu les trouver mais qu’il m’envoie ses bottes de chasse à lui avec l’espérance que je pourrai peut-être les mettre. Il en est résulté une promenade au Bois avec du chocolat cuit au bord de l’eau; je suis arrivée avec trois paires de souliers, les uns par-dessus les autres et la botte d’Emile par-dessus. D’abord une babouche orientale, puis un soulier à moi, puis un soulier à maman, puis la botte. J’en aurais rentré d’avantage mais les talons ne l’ont pas permis. Cette arrivée boiteuse fait qu’on se tord.
Ми веземо його з собою, і я прошу розповісти, як він убив пруссака і як вони пів години пролежали ниць, заскочені пострілами. Після чого ми піднімаємося до нього, і я випрошую його вечірні туфлі, які напевне дуже маленькі, але в яких я плаваю. А втім, йому досить того, що він може влізти в мій черевичок, на більше він не претендує. У Булонському лісі ми застали його в товаристві тієї жінки, її лікаря та її немовляти.
Nous le ramenons avec nous et je me fais raconter comment il a tué un prussien et comment ils sont restés une demi-heure couchés à plat ventre surpris par une fusillade. Après quoi nous montons chez lui et j’obtiens de ses souliers de soirée qui sont certainement très petits mais dans lesquels je nage. Du reste il lui suffit qu’il puisse entrer dans ma bottine, il ne prétend pas à autre chose. Au Bois nous l’avons trouvé dans la société de la femme, de son médecin et de son bébé.
Так, але що каже лікар?
Oui, mais le médecin que dit-il ?
У брата вигляд зневіреної людини, яка силкується триматися так, ніби нічого не сталося. Відколи приїхав його брат, я більше його не дражню, і він сказав мені, що за останні два місяці мій характер напрочуд покращився. Я й справді дуже мила з ним, а також із Жюлем, через що Еміль днями сказав:
Le frère a l’air d’un homme désespéré qui tâche de paraître comme à l’ordinaire. Je ne le taquine plus depuis que son frère est arrivé et il m’a dit que depuis deux mois mon caractère s’est amélioré d’une façon surprenante. Je suis en effet très gentille avec lui et aussi avec Jules, ce qui a fait dire à Emile l’autre jour:
— Та це вже не сестра, це мати!
- Mais ce n’est plus une sœur, c’est une mère !
Я ж вам завжди казала, що плекаю до нього материнські почуття... відповіла я, сміючись.
Je vous ai toujours dit que je lui avais voué des sentiments maternels... répondis-je en riant.
Так, але одужає він чи ні?
Oui, mais va-t-il oui, ou non guérir ?
Після примірки чобіт ця велика людина гірко скаржилася на свою служницю, яка все бʼє, чепуриться і подає йому на стіл усякі жахіття...
Après l’essayage des bottes ce grand homme s’est plaint amèrement de sa bonne qui casse tout, qui est coquette, et qui lui sert des horreurs...
А мені це приємно, бо ця служниця — подруга куховарки пані Маккей.
Moi ça me fait plaisir parce que la bonne est une amie de la cuisinière de Mme Mackay.
Але... не варто, цього ніколи не буде. Тож я обрала манеру юної дівчини, якій ні до чого немає діла. Знімаю й знову надягаю капелюшок, не пудруюся, розлягаюся чи сиджу як мені зручно, наче мені шість років; розповідаю йому все без манірності, і водночас... Знаєте, ця чудова щирість. І примхи, які в нас спільні.
Mais... c’est pas la peine, ce ne sera jamais. Aussi j’ai adopté une attitude jeune qui ne se soucie de rien. J’enlève et remets mon chapeau, je ne me poudre pas, je m’étale ou m’assieds à mon aise comme si j’avais six ans; je lui raconte tout sans minauderie tout en... Vous savez cette belle franchise. Et des caprices que nous avons en commun.
Сьогодні в Булонському лісі я накинула на голову чорну шаль, падав дощ, і я стояла там під зливою з упевненістю шістнадцятирічної дівчини показуючи себе, а волосся на чолі розкручувалося. І ця чорна шаль коштувала чотирнадцять франків, я купила її з примхи на жалобу пані Ґавіні. Йому здалося, що ця жебрацька шаль мені личить.
Aujourd’hui au Bois je me suis mis un châle noir sur la tête, il pleuvait et j’étais là avec une assurance de fille de seize ans sous l’eau me montrant avec les cheveux au front qui se défrisaient. Et ce châle noir à coûté quatorze francs, je l’ai pris au deuil de Mme Gavini par caprice. Il a trouvé que ce châle de pauvresse m’allait bien.
Ах! жодних претензій, жодних.
Ah ! aucune prétention, aucune.
Принаймні так мені не буде про що шкодувати, житиме він чи помре! [Один рядок закреслено]
Au moins comme ça je n’aurai rien à regretter, qu’il vive ou qu’il meure ! [une ligne cancellée]
На обіді Багницький, Чумаков, Черницька.
A dîner Bagnitsky, Tchoumakoff, Tchernitsky.