Субота, 16 серпня 1884

Ось перший день, коли я працювала по-справжньому. У фіакрі, і я так натрудилася, що, повернувшись, велю обливати собі спину тощо. Але як же добре потім почуваєшся!
Еміль установив моє полотно сьогодні вранці. А цей нікчема Жюль почувається краще, він їздив у Булонський ліс. Його зносили й заносили в кріслі. Це Фелікс розповів, коли приходив о четвертій по молоко. Уже тиждень він п'є козяче молоко від нашої кози — судіть про радість цих дам. Та це ще не все, він зволить бути... таким нецеремонним, що посилає по нього, щойно йому забажається. Оце так розкіш.
Словом, ми його втратимо, адже йому кращає.
Так, добра пора, схоже, добігає кінця. Не можна ж навідуватися до чоловіка, який уже виходить. Можна було піти й зручно там влаштуватися, а він не мав змоги втекти зі свого ліжка, — а тепер по всьому.
Але не перебільшуймо лиха: він їздив у Булонський ліс, але його несли в кріслі, а потім він ліг. Це ще не означає, що він виходить. Тож надія є. Можливо, він іще тяжко занедужає.
Цей чоловік може завадити мені мати талант. Він хоче давати мені поради, його поради вплинуть на мене, і я перестану бути собою.
Просити поради в Тоні — добре, це наче він співає. [Викреслено: Але тихо] Коли я боялася Тоні, то через те, що він міг сказати мені речі ремесла, майстерні.
Але Бастьєн! Я навіть не уявляю своєї незалежності перед таким грізним суддею. Коли картину буде завершено, нехай скаже, що про неї думає, — так, я слухатиму з жахом і холодним потом; але поки я над нею працюю — це моя смерть.
Я слухатиму лише себе, але він глибоко мене збентежить. Він уже мало не змусив мене спотворити свою картину, яка ще й досі не відновилася, попри всі мої зусилля. Але відмовитися говорити з ним про неї! Він гадає, що робить мені послугу, і був би вражений.
Опинитися під владою митця, в якого я вірю беззастережно... чи майже беззастережно...
Учора він був задоволений, що я з ним про це говорю... Але я не хочу.
А після всіх цих бульйонів і всіх цих лососів у желе він уважатиме за свій обов'язок мене наставляти. Ах! Пес.
Нехай він скаже мені: цей шматок недостатньо такий чи сякий; це порада, яку я приймаю навіть від Тоні. Тоді мені досить його переписати. Але що до самої картини, до пози, до виразу чи до композиції — ні, ні. Ніхто.
Словом, я хотіла б, щоб він був у мене закоханий, а замість цього він даватиме мені поради, від яких я в сум'ятті, заздалегідь спантеличена й принижена!
Я дуже маленький володар, але незалежний. Я ладна обожнювати його навколішки, але кожен у себе вдома.