❦
Четвер, 17 липня 1884
Jeudi 17 juillet 1884
Прийшли дружина й донька попа.
La femme et la fille du pope sont venues.
Цього разу кажуть, що це серйозно: холера в Парижі.
Cette fois on dit que c’est sérieux, le choléra est à Paris.
А як би її тут не було?
Et comment n’y serait-il pas ?
У Марселі вмирає по сімдесят осіб на день, а в Тулоні по тридцять, а мандрівники безперестанку снують між цими двома зачумленими містами й Парижем. Хай там як, а способи дій усе ж чудні.
Il meurt soixante-dix personnes par jour à Marseille et trente à Toulon, et les voyageurs circulent continuellement entre ces deux villes empestées et Paris. C’est égal on a de drôles de procédés tout de même.
У Тулоні холера — ізолюйте Тулон, і ви врятуєте Європу.
Toulon a le choléra, isolez Toulon et vous sauvez l’Europe.
Ні, ізолювати Тулон не наважуються — як же завадити людям виходити?! Це сміховинно. Що означають інтерес чи смерть кількох проти інтересу всіх? Це викликало б галас, але було б дуже добре. Тепер холера в Марселі, в Ексі, потім і в інших містах. Бо не наважилися перечити кільком особам.
Non, on n’ose pas isoler Toulon, comment faire pour empêcher les gens de sortir ?! C’est ridicule. Qu’est-ce que l’intérêt ou la mort de quelques-uns en comparaison de l’intérêt de tous ? Ça ferait crier mais ce serait très bien. Maintenant le choléra est à Marseille, à Aix, puis d’autres villes. Parce qu’on n’a pas osé contrarier quelques personnes.
Я добре знаю, що якби ізолювали місто, зчинився б лемент. Але повторюю: Тулон з одного боку, а вся Франція з другого — хіба тут можна вагатися? Слід було б стріляти в тих, хто намагатиметься вийти. Я добре знаю, що були б жахливі протести, дами, що кричали б, що їдуть до хворих дітей чи до доньок-породіль. От на це мені було б начхати, якби я була урядом. Хіба можливо зачумити цілу країну, аби не перечити маленькому місту, — а ті, що з нього виїхали, зрештою не врятувалися, вони лише рознесли холеру деінде, та й годі.
Je sais bien que si on isolait une ville il y aurait des hurlements. Mais je le répète Toulon d’un côté et la France entière d’un autre, peut-on hésiter ? On devrait tirer sur ceux qui tenteraient de sortir. Je sais bien qu’il y aurait des protestations horribles, des dames qui crieraient qu’elles vont retrouver des enfants malades ou des filles en couches. C’est de ça que je me ficherais si j’étais le gouvernement. Est-il possible qu’on empeste un pays entier pour ne pas contrarier une petite ville et en somme ceux qui en sont sortis ne se sont pas sauvés, ils ont été portés le choléra ailleurs voilà tout.
А я не боюся, я страшуся лише хвороб, що спотворюють.
Moi je n’ai pas peur, je ne crains que les maladies qui défigurent.
Божидар приїхав із Бухареста, з Ґастайна, звідусіль. Це додає балачок, тим паче що йде дощ, а моє полотно ще не натягнуте.
Bojidar est arrivé de Bucarest, de Gastein, de partout. Ça fait bavarder d’autant plus qu’il pleut et que ma toile n’est pas encore montée.
На нашій вулиці був похорон одного митця, і серед інших був Альбер Вольф. Це мене зворушило.
Il y a eu un enterrement d’artiste dans notre rue, et entre autres il y avait Albert Wolff. Ça m’a émue.
А потім мені на мить здалося, що повз проходить пані Маккей. Дивно, як ця жінка змушує моє серце калатати, це навіть незбагненно. Бо ж урешті я зовсім не кохаю її Жюля, ну справді!
Et après j’ai cru un instant voir passer Mme Mackay. C’est drôle comme cette femme me fait battre le cœur, c’est même inexplicable. Car enfin je n’aime pourtant pas son Jules voyons !
Коли Божидар пішов, я пояснюю Діні, що цей Бастьєн-Лепаж нелюбʼязний. Я ні в чому йому не дорікаю, тільки більше не хочу виявляти такої гарячої приязні; якби я відчувала прихильність, я була б іще втричі любʼязніша, якби я почувалася вільно, — та я ходила б туди щодня! Це не його провина і не наша. Він нас не ненавидить, він, поза сумнівом, вважає нас дуже милими, але має друзів, яким віддає перевагу, перед якими розкривається і з якими йому краще. Та ось хоч би й я: нехай прийде Жюліан — я завжди буду дуже рада, але буду стриманіша з Ґавіні чи Енгельгардтом.
Bojidar parti j’explique à Dina que le Bastien-Lepage n’est pas gentil. Je ne lui reproche rien seulement je ne veux plus témoigner une amitié aussi chaude, si je sentais de la sympathie, je serais trois fois plus aimable encore, si je me sentais à mon aise, mais j’y aurais été tous les jours ! Ce n’est pas sa faute ni la nôtre. Il ne nous déteste pas, il nous trouve bien aimables sans doute mais il a des amis qu’il préfère et devant lesquels il se livre et avec lesquels il est mieux. Moi-même tenez, que Julian vienne mais je serai toujours très contente mais je serai plus réservée pour Gavini ou Engelhardt.
Друзів любиш більш або менш. Тільки ж оскільки ми не обранці його серця, він мав би бути буденно ввічливим, а цього нема. Він відкидає буденні любʼязності й церемонії, а нас не любить. Отож-бо!
On aime plus ou moins ses amis. Seulement puisque nous ne sommes pas les élus de son cœur, il devrait être poli banalement et ne l’est pas. Il supprime les banalités et les cérémonies et il ne nous aime pas. Alors !
Це дуже принизливо усвідомлювати. Куди приємніше було б сказати, що він нас ненавидить, — це було б прийнятніше, ніж бути для нього тим, чим Енгельгардти чи Чумакови є для нас!... Це жорстоко, коли вкладаєш у це всю ніжність свого серця...
C’est très humiliant à constater. On aimerait bien mieux dire qu’il nous déteste, ce serait plus acceptable, mais être pour lui ce que les Engelhardt ou les Tchoumakoff sont pour nous !... C’est raide quand on y va de toute la tendresse de son coeur...
Діна вважає, що це дуже слушно... Тож я сподіваюся, що ці дами більше не посилатимуть йому нічого потайки від мене.
Dina touve que c’est très juste... J’espère donc que ces dames ne lui enverront rien en cachette de moi.
Отже, ось, сказано. Більше ним не клопотатимемося. Це вихід.
Alors, voilà, c’est dit. On ne s’en occupera plus. C’est une solution.
Гаразд.
Bien.
Тоді ввечері прийшов Еміль. Ця свиня Жюль із матірʼю провели три дні за містом у якоїсь пані Бушардон чи Бушардьє, син якої приятелює з Жюлем. Отож-бо, у цього негідника стає сил їздити деінде.
Alors Emile est venu le soir. Ce cochon de Jules et sa mère ont passé trois jours à la campagne chez une dame Bouchardon ou Bouchardier qui a un fils ami de Jules. C’est ça, cette canaille a la force d’aller ailleurs.
Еміль теж обходиться без подяк, він наче вважає все це цілком природним і поводиться з нами як зі щирими друзями.
Emile aussi supprime les remerciements, il a l’air de trouver tout ça très naturel et nous traite en amis de cœur.
Виявляється, той лосось днями збудив у Жюля лютий апетит, і він його умʼяв.
Il paraît que le saumon de l’autre jour a donné un appétit féroce à Jules et qu’il l’a dévoré.
Він також дуже любить курячий суп, і Еміль питає, як готують цей суп; тоді Діна каже, що простіше буде, як ми йому його посилатимемо, — він і справді так вважає.
Il aime aussi beaucoup le potage au poulet et Emile demande comment se fait ce potage, alors Dina dit qu’il est plus simple que nous lui en envoyons, il le trouve en effet.
А оскільки ми дістали копчену рибу просто з Росії, ми даємо йому її із собою в пакунку. Цей славний хлопець вішає його на кінець ціпка й рушає, мов прочанин.
Et comme on a reçu du poisson fumé directement de Russie nous lui en donnons à emporter dans un paquet. Ce brave garçon le met au bout de sa canne et s’en va en pèlerin.
Ну так. Дарма, а я не відчуваю, що він мене любить.
Ben oui. C’est égal je ne sens pas qu’il m’aime.
Ми мов рідня, він приймає нашу приязнь із вдячністю, дуже просто, без кривлянь. Цим він доводить нам, що ми добрі друзі, з якими не церемоняться. А проте я не почуваюся вільно.
Nous sommes comme des parents, il accepte notre amitié avec reconnaissance, très simplement, sans grimaces. Il nous prouve par-là que nous sommes de bons amis avec lesquels on ne se gêne pas. Et cependant je ne me sens pas à mon aise.
Я не відчуваю, що він мене любить; у нього є тридцятеро, кому він віддає перевагу переді мною або кого любить так само, як мене.
Je ne sens pas qu’il m’aime, il a trente personne qu’il me préfère ou qu’il aime autant que moi.
Це неприйнятно. А проте на це не можна розважливо скаржитися.
C’est inacceptable. Et pourtant c’est une chose dont on ne peut se plaindre raisonnablement.
Чому я дуже рада проводити години з Жюліаном чи Емілем і сама посилаю по них, тимчасом як Енгельгардтів я тільки терплю?
Pourquoi est-ce que je suis très contente de passer des heures avec Julian ou Emile et que je les envoie chercher, tandis que je ne fais que tolérer les Engelhardt ?
Отак-от.
C’est comme ça.