❦
Пʼятниця, 18 липня 1884
Оскільки моя картина готова (у голові, а це майже те саме), я спокійна й працюю над квітковою панорамою, чекаючи, поки візьмуся за неї.Comme mon tableau est fait (dans ma tête, c’est tout comme) je suis tranquille et je travaille à un panorama de fleurs en attendant de le commencer.
Учора вони сказали собі: нам слід було б віддячити чемністю цим дамам, що такі любʼязні, нехай Еміль до них сходить. І Еміль прийшов сказати, що Жюль дуже потішився іграшкою з Неї, що Жюль умʼяв лосося, що Жюль дуже любить курячий суп, що Жюль неодмінно прийде на сніданок і що це буде йому дуже-дуже приємно, справді.
Ils se sont dit hier, nous devrions bien faire une politesse à ces dames qui sont si aimables, Emile va y aller. Et Emile est venu dire que Jules s’est beaucoup amusé du joujou de Neuilly, que Jules a dévoré le saumon, que Jules aime bien le potage au poulet, que Jules viendra sûrement déjeuner et que ça lui fera très grand, très grand plaisir, vraiment.
Тепер у них сумління спокійне.
Maintenant ils ont la conscience tranquille.
Я ні в чому їм не дорікаю, ми мов рідня. Засмучує мене те, що з його боку немає нічого, що йшло б жодного пориву прихильності.
Je ne leur reproche rien, nous sommes comme des parents. Ce qui me chagrine c’est qu’il n’y ait rien qui vienne aucun élan de sympathie de sa part.
Прихильності без бульйону й без фуа-ґра в желе.
De la sympathie sans bouillon et sans aspic de foie gras.
Це не його провина.
Ce n’est pas sa faute.
Сьогодні вранці йому послали консоме, лосося в желе й котлету. Але це буде аж на вечір, бо вони вже сиділи за столом, та ще й троє панів з Алжиру снідали в них. Їли вчорашню копчену рибу, і Жюль розповів, що ця риба просто з Росії. Її, до речі, визнали чудовою.
Ce matin on lui a envoyé un consommé, du saumon à la gelée et une côtelette. Mais ce ne sera que pour ce soir, car ils étaient déjà à table et il y avait même trois messieurs d’Algérie à déjeuner. On a mangé du poisson fumé d’hier et Jules a raconté que ce poisson vient directement de Russie. On l’a du reste trouvé exquis.
Він цим вихваляється, тварюка: захоплюються його генієм, посилають йому всячину з глибин Росії. Ось як він це сприймає. Та ще й нам випадає бути зачарованими.
Il s’en vante, l’animal, on admire son génie, on lui envoie des choses du fond de la Russie. C’est comme cela qu’il le prend. C’est encore à nous d’être charmés.
Е! не на це я нарікаю. Я тільки й хочу, що... Та й, зрештою, мені лестить, що він зволить приймати наші вшанування без церемоній. Але засмучує мене те, що в нього немає до мене мимовільної прихильності!! Це не його провина.
Eh ! ce n’est pas de cela que je me plains. Je ne demande pas mieux que de... Et en somme je suis flattée qu’il veuille bien accepter nos hommages sans cérémonie. Mais ce qui me chagrine c’est qu’il n’a pas de sympathie involontaire pour moi !! Ce n’est pas sa faute.
Але це невесело. Це навіть дуже прикро.
Mais ce n’est pas gai. C’est même très vexant.
Він дав би відчути, що наша запопадливість його обтяжує, і ми могли б виснувати, що неприємні йому, — але навіть не це; ми йому до вподоби. Тільки він не відчуває потреби нас бачити, і йому, власне, не хочеться приходити... Він прийде, і це буде йому приємно, але... ви розумієте? Словом, я даю йому золото, а він повертає мені мідь, сам того не помічаючи.
Il aurait fait sentir que nos prévenances le gênent et nous pourrions en conclure que nous lui sommes désagréables, mais ce n’est même pas ça; nous sommes bien gentils. Mais il ne sent pas le besoin de nous voir et il n’a pas envie de venir enfin... Il viendra et ça lui fera plaisir mais... comprenez-vous ? Enfin je lui donne de l’or et il me rend du cuivre, sans s’en douter.
Зважте: я не вимагаю, щоб цей хворий був у мене закоханий, я хотіла б тільки розважати його й бути йому приємною так само, як я приємна Жюліанові чи іншим.
Remarquez-bien que je ne demande pas que ce malade soit amoureux de moi, je voudrais seulement l’amuser et lui être agréable autant que je le suis à Julian ou à d’autres.
Візит пані де Баллор і Жанни де Вейкерслот. Вони повертаються з довгої подорожі на Схід і тут проїздом. Пані де Суза їх супроводжувала. Вона старша, а на вигляд молодша за сестру, пані Ґайяр.
La visite de Mme de Ballore et de Jeanne de Wikerslovth. Elles reviennent d’un long voyage en Orient et sont ici de passage. Mme de Souza les a accompagnées. C’est l’aînée et elle paraît plus jeune que sa sœur Mme Gaillard.
Звісно, говорили про мої успіхи, і мама просто нестерпна. Кажуть компліменти, а вона ще набавляє, роздуває, додає, аж люди, що гадали, ніби сказали щось любʼязне, виходить, не сказали майже нічого. І так уже доволі втомливо відповідати на компліменти сторонніх, а коли твоя мати жбурляє тобі в обличчя похвали, від яких помер би й Мікеланджело... це мені страшенно ніяково.
Naturellement on a parlé de mes succès et maman est vraiment insupportable. On fait des compliments et elle renchérit, gonfle, ajoute de sorte que les gens qui croyaient avoir dit des choses aimables se trouvent n’avoir presque rien dit. C’est déjà bien assez fatigant de répondre aux compliments des étrangers, et quand votre mère vous jette à la tête des éloges à tuer Michel-Ange... c’est J’en suis affreusement gênée.
Пані де Баллор усе ніяк не старіє. Усе мандрівки з Жанною, яка читає Горація латиною, яка говорить усіма мовами, яка цікавиться всім, наповнюючи в такий спосіб своє життя, мов покірний філософ. Вона не бачить і не любить своїх дітей — так осоружний був чоловік...
Mme de Ballore ne vieillit toujours pas. Toujours des voyages avec Jeanne qui lit Horace en latin, qui parle toutes les langues, qui s’intéresse à tout, remplissant ainsi sa vie en philosophe résigné. Elle ne voit et n’aime pas ses enfants, tellement le mari a été odieux...