❦
Понеділок, 14 липня 1884
Lundi 14 juillet 1884
Я почала лікування, що має мене зцілити. І від цього геть заспокоїлася. Аж навіть мій живопис тепер вимальовується краще.
J’ai commencé le traitement qui doit me guérir. Et j’en suis toute calmée. Jusqu’à ma peinture qui se présente mieux.
Гадаю, я зроблю... Ні.
Je crois que je ferai... Non.
Я дала всім слугам по сто су й відпустила їх.
J’ai donné pour cent sous à tous les domestiques et congé.
Так от, цього мама ніколи не зробить. Чому її вважають доброю??? І сама вона вважає себе дуже доброю.
Eh bien voilà ce que maman ne fera jamais. Pourquoi la croit-on bonne ??? Et elle se croit elle-même très bonne.
Це дуже черстве серце, чи принаймні нездатне на якусь несподівану ласку. Вона виходить убрана, мов пʼяна волоцюжка: спідниця набакир, подерта, без коміра й без рукавів, капелюшок начеплений бозна-як на невимовний пучок волосся — ось чому вона вважає себе доброю.
C’est un cœur très sec, ou du moins incapable d’une gentillesse quelconque par surprise. Elle sort mise comme une rôdeuse ivre, la jupe de travers, déchirée, sans col et sans manches, un chapeau fichu Dieu sait comment sur un chignon indescriptible et voilà pourquoi elle se croit bonne.
Коли вона виходить зі мною, усе ще більш-менш пристойно, але без мене!...
Quand c’est une sortie avec moi les choses sont à peu près convenables mais sans moi !...
Ці люди гадають, що я хочу самих лише перебільшених, надзвичайних, поетичних, навіжених речей. Тож коли я прошу, щоб мама пішла купити собі в «Луврі» спідницю за шістдесят франків, здається, ніби я змагаюся з небіжчиком Людовіком XIV, Сарданапалом тощо.
Ces gens croient que je ne veux que des choses exagérées, extraordinaires, poétiques, folles. Aussi quand je demande que maman aille s’acheter une jupe de soixante francs au Louvre, il semble que je fais concurrence à feu Louis XIV, Sardanapale etc.
Ах! яка ж біда.
Ah ! misère.
Я більше не бачу своїх борців.
Je ne vois plus mes lutteurs.
Публіка й освітлення в балагані не дають того, про що я мріяла. Жонглери? Тоді вже краще одна з тих звичних, щоденних сцен, у яких заслуга буде в поглибленому вивченні характерів.
Le public et l’éclairage de la baraque ne donnent pas ce que je rêvais. Des jongleurs ? Autant vaut une de ces scènes habituelles, de tous les jours et où le mérite sera dans l’étude approfondie des caractères.
Громадська лава на бульварі Батіньоль або навіть на авеню Ваграм — ви придивлялися до цього? З вулицею і людьми, що проходять повз.
Un banc public sur le Boulevard des Batignolles et même avenue Wagram, avez-vous regardé ça ? Avec la rue et les gens qui passent.
Усе, що вміщає в собі лава, — які романи, які драми!
Tout ce que contient un banc, quels romans, quels drames !
Декласований, що однією рукою сперся на спинку, а другу поклав на коліно. Погляд, що уникає зустрічного; жінка з дитиною на колінах, простолюдинка, що гарує. Дуже веселий хлопчина-бакалійник, що присів почитати дешеву газетку. Заснулий робітник, філософ чи зневірений, що курить. Можливо, я й бачу забагато всього... Та все ж придивіться добре близько пʼятої-шостої вечора.
Le déclassé avec un bras appuyé au dossier et l’autre sur le genou. Le regard fuyant; la femme et l’enfant sur les genoux, la femme du peuple qui trime. Le garçon épicier très gai, qui s’est assis lire un petit journal. L’ouvrier endormi, le philosophe ou le désespéré qui fume. Aussi je vois peut-être trop de choses... Pourtant regardez bien vers cinq, six heures du soir.
Ось воно, ось воно, ось воно! Здається, я знайшла.
Ça y est, ça y est, ça y est ! Il me semble que j’ai trouvé.
Так, так, так, можливо, я цього й не зроблю, але на душі спокійно. Я аж танцюю на одній нозі.
Oui, oui, oui, je ne le ferai peut-être pas, mais l’esprit est en repos. J’en danse sur un pied.
викреслено[Три рядки викреслено й замазано]
[Trois lignes rayées et noircies]
Бувають такі різні хвилини! То справді не бачиш у житті нічого, а то... я знову починаю любити геть усе!
Il y a des moments si différents ! Tantôt on ne voit vraiment rien dans la vie et tantôt... je me reprends à aimer tout !
Усе, що мене оточує! Я загортаюся в нічну сорочку, напівгола, шкіра ще гарна, і стан теж, є відтінки такого блиску й такої тонкості! [Десять рядків закреслено]
Tout ce qui m’entoure ! Je me drape dans ma chemise de nuit moitié nue, la peau est encore belle et la forme aussi, il y a des tons d’un éclat et d’une finesse ! [ dix lignes cancellées]
Наче вливається потік життя!
C’est comme un flot de vie qui entre !
А проте радіти нема чому.
Il n’y a pourtant pas de quoi se réjouir.
Ах! дарма, я знайду щось веселе й чарівне навіть у власній смерті; я була створена, щоб бути дуже щасливою, але...
Ah ! tant pis, je trouverai un côté gai et adorable même dans mon trépas; j’étais faite pour être très heureuse, mais...
Чому ж у небеснім твоїм творінні так мало злагоди між стихій!1
Pourquoi dans ton œuvre céleste, Tant d’éléments si peu d’accord !
Примітки
Імовірно, рядки з поеми Альфреда де Мюссе «Надія на Бога» (LʼEspoir en Dieu, 1838). ↩