Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Четвер, 3 липня 1884

Я бувала б там щодня, якби не боялася набриднути йому.
Я ходила шукати борців на ярмарку та на зовнішніх бульварах. У товаристві Розалі та Ірми.
Поки що нічого.
Ну от, кажуть, що холера вже в Парижі.
Цього ранку о сьомій я була у Потена. Він оглянув мене доволі побіжно й посилає мене на Е-Бонн. А далі видно буде. Але я прочитала листа, якого він пише своєму колезі на водах, — я його розпечатала.
Там сказано, що в мене каверна у верхівці правої легені. [Слова зачорнено: Із уточненням,] що я найнедисциплінованіша й найнерозважливіша хвора у світі.
Потім, оскільки ще не було восьмої, я йду до молоденького лікаря з вулиці Ешік'є. Здається, серйозний хлопець, бо він наче неприємно вражений моїм станом і дуже наполягає, щоб я звернулася до котрогось зі світил науки — Бушара чи Гранше абощо. Коли я відмовляюся, він каже, що піде зі мною, аби лиш я пішла.
Тож я погоджуюся. Потен запевняє, що раніше я була набагато хворіша, ніж тепер, і що тоді все несподівано покращало, що тепер воно повернулося, але владнається. І він такий оптимістичний, що я, мабуть, зовсім кепська.
А молоденький Беклер іншої думки: він каже, що я була хворіша, але та хвороба була гострою; боялися, що вона звалить мене дуже швидко, цього не сталося — ось і несподіване покращення. Натомість тепер це загострення хронічної хвороби... Словом, він конче хоче відвести мене до того Гранше. Піду;
Сухотниця, та й годі!
Оце й решта... І все.
Це невесело.
І нічого втішного, щоб бодай трохи мене розрадити!

Примітки

Е-Бонн (Eaux-Bonnes) — курортне містечко в Піренеях, яке у XIX столітті часто приписували хворим на туберкульоз. ↩