Вівторок, 1 липня 1884

Знову осоружний Севр!
Але я повертаюся рано, о п'ятій. Уже майже скінчено.
Мені кортіло навідати Жюля, але Діна не схотіла їхати, вона вдає, ніби вважає, що я роблю забагато честі цьому хворому. [Зачорнено: А ще вона сказала, що в нього є пані] Маккей, я й без того вже про це думала, тож лишилася вдома. Та й справді — навіщо? А все ж, ну ж бо, що нам може зробити ця дама? Нічого, і все одно вона дуже мене муляє.
Але мама їде туди сама й повертається в захваті. Вона познайомилася з матір'ю, і вони навіть розцілувалися, обмінюючись компліментами про своїх дітей. А Жюль був таким славним хлопцем, що завтра йому пошлють бульйону й котлет.
Що за куховарство!
А я в смертельному смутку, у мене все негаразд.
Потрібна якась потужна розрада... І я, що не вірю в Бога, покладаюся на цього Бога, щоб він мені її послав...
Після днів нестерпного лиха зі мною завжди ставалося щось, що повертало мене до життя.
Боже мій, навіщо Ти дозволяєш мені міркувати, я так хотіла б вірити без умов...
Я в нього вірю чи не вірю, але... Коли я міркую, я не можу в нього вірити. Але в хвилини лиха чи радості, у самій глибині, перша думка — до цього Бога, такого жорстокого до мене.
Мама принесла мені етикетку з картини, що повернулася з виставки, традиційну: hors concours. Ще одна реліквія; у мене вже є перо, яким малював Бастьєн.
242
Gloriae Cupiditas
від середи, 2 липня 1884 року, до [четверга, 11 вересня 1884 року], вулиця Ампер, 30, Париж

Примітки

Французькою в оригіналі: «поза конкурсом».