Неділя, 8 червня 1884

CZ ENUKFR

Ми приїхали трохи запізно, пані Фредерікс не було при послиці, з якою мама обмінялася кількома словами. Я цілком спокійна й почуваюся дуже вільно. Чимало знайомих, пані д'Арайко, яку я зустрічаю в Ґавіні і яка ніколи зі мною не віталася, вітається дуже люб'язно. Я беру під руку Ґавіні, який має показний вигляд зі своїми стрічками й орденами, і він рекомендує мене Менабреа, посланникові Італії, ми говоримо про мистецтво. Потім пан де Лессепс розповідає нам довгу історію про годувальницю, дітей та акції Суецу. Ми лишаємося з ним доволі довго, знов-таки задля престижу; Шевро вів мене під руку. Що ж до інших повірених у справах, аташе чи секретарів, то я кидаю їх заради старих, обвішаних орденами. Трохи згодом, належно віддавши данину марнославству, я розмовляю з усіма художниками, що там були, вони звеліли себе відрекомендувати, дуже мною цікавлячись. Але я була така гарна й так гарно вбрана, що вони будуть переконані, ніби я не сама пишу свої картини; це Шереметьєв (творить страхіття), Леманн, літній чоловік, дуже симпатичний, з певним талантом. І Ліфарт, хворобливий, лихий; він виставляє тут щось вкрай огидне, банальне, відразливе, дешево солодкаве. Це він сказав, що мою картину написав Бастьєн. Заздрісний, лихий, його сказить, що про мене говорять.

Nous sommes arrivées un peu tard, Mme Frederiks n'était pas auprès de l'ambassadrice avec laquelle maman a échangé quelques mots. Je suis très tranquille et très à mon aise. Pas mal de connaissances, Mme d'Arayco que je rencontre chez les Gavini et qui ne me saluait jamais me salue très gracieusement. Je prends le bras de Gavini qui fait bien avec ses cordons et ses plaques et me présente Ménabrea, le ministre d'Italie, nous causons arts. Puis M. de Lesseps nous raconte un longue histoire de nourrice et d'enfants et d'actions de Suez. Nous restons avec lui assez longtemps, toujours par chic; Chevreau me donnait le bras. Pour ce qui est des autres chargés d'affaires, attachés ou secrétaires je les abandonne pour les vieillards couverts de plaques. Un peu plus tard ayant dûment sacrifié à la gloriole je cause avec tout ce qu'il y avait là de peintres, ils se sont faits présenter, très curieux de moi. Mais j'étais si jolie et si bien mise qu'ils seront convaincus que je ne fais pas mes tableaux toute seule; ce sont Cheremetieff (fait des horreurs) Lehmann un homme âgé très sympathique, certain talent. Et Liphart maladif, méchant; il fait là un très détestable, banal, repoussant, d'un sucre très bon marché. C'est lui qui a dit que Bastien a fait mon tableau. Envieux, mauvais, ça l'enrage qu'on parle de moi.