Субота, 24 травня 1884

Рівно рік тому все вже вирішилося. Але цього року Салон знову відчиняється лише у вівторок, тож сьогодні відповідає 21 травня минулого року.
Сьогодні голосували за перші й другі медалі. Завтра — за треті.
Спекотно, і я втомлена.
«Ля Франс ілюстре» просить дозволу відтворити картину, і ще якийсь Лекадр теж. Підписую, підписую. Відтворюйте.
Та зрештою, медалі даватимуть речам, гіршим за мою картину! Це очевидно. О! Я цілком спокійна, справжній талант однаково проб'ється, тільки це зволікання, і це прикро.
Я волію на це не розраховувати.
Відзнаку обіцяли напевно, але медаль — річ сумнівна. Якби була бодай якась певність, як торік, Жюліан би сказав.
Але це буде несправедливо!! Звісно.
Пані Маккей має особняк і чотирьох коней у стайні. Усе це їй оплачує якийсь Спенсер. А Жюль? Вона покинула його заради грошей. Можливо, він хворий від горя, чи принаймні почасти. Він, певно, божеволіє від цього, якщо вона виставила його за двері. Вона дуже приємна, мабуть, гарної статури. Я б дала їй тридцять шість, її синові вісімнадцять чи дев'ятнадцять. Кажуть, їй сорок. Оскільки я ставлюся до неї прихильно, даю їй лише тридцять шість. Це дуже розбещена жінка. Я підозрюю, що вона була надто близька з тією Картрайт, не кажучи вже про звичайні пригоди. У неї бляклі блакитні очі. Квадратне обличчя, заокруглений ніс, фарбоване в жовте волосся і впертий, дуже спокійний, дуже впевнений вираз. The has made up her mind, як кажуть англійською.
А ще Жюль був, є шалено в неї закоханий, і я силкуюся побачити в ній те, що так йому подобається; силкуюся бачити її ніби його очима, аби добре зрозуміти, чим вона йому до вподоби. Не знаю, чи зрозуміло я висловлююся. Це мистецьке чуття змушує мене зживатися з людьми й речами, щоб проникати в них до самого дна...
Так душно, і блискавиці в темно-синьому небі.
Цей Жюль Бастьєн — не можна сказати, що я ним захоплена, я його забула, то чому ж тоді це калатання серця, коли я бачу Маккей? Бо люблю я його дуже мало, але загалом нікого не люблю більше.
Я його забула, але нікого іншого нема, тож саме він і досі — тінь того коханого, який, за словами Гонкура, завжди є в жінок.

Примітки

Англійською в оригіналі (з помилкою замість «She has made up her mind»): «Вона все вирішила».