Субота, 1 березня 1884

Портрет посувається мало, голову перемальовано двічі... Це тому, що спершу мене роздратували, а потім... Ви, мабуть, подумаєте, що Жюль [замазано: моїй] роботі. Помилка. Я думаю про його легковажності лише за обідом, та й то це дуже перемішано з живописом.

А втім, учора я уві сні побачила, як треба малювати цю голову, і вдень я зробила те, що бачила уві сні, і сон має рацію... Тільки це знову треба переробляти...

Сьогодні вернісаж Виставки Спілки жінок-художниць і скульпторок¹.

Пані Берто прийшла днями попросити в мене картин, і я дала пейзаж (алея на острові Гранд-Жатт² у туманну погоду, сухе листя й волога земля). Портрети Діни пастеллю і Жака олією.

І три голови в одній рамі. Немовля, що всміхається, дівчинка, що сміється, і Армандина, що вибухає реготом. Є непогані Брезло, але нічого видатного.

Я розміщена дуже добре, але не на карнизі³; карниз дуже низький, і мої полотна, хоч і над маленькими картинами, просто під носом у публіки, добре розміщені, зрештою, але не на карнизі.

Це брак шани й наслідок їхніх дрібних махінацій, цієї купки старих жінок, яких десятків півтора і які це заснували. Я вирішила бути сповненою... гідності [замазано: втратити] прихильність цих дам — мені абсолютно байдуже; я щойно надіслала цього дещо овернського листа пані Берто, голові.

Пані, Як Вам відомо, у мене було три картини на минулому Салоні, серед них пастель. Дві з цих трьох речей були розміщені на карнизі. До того ж мене відзначило журі. Тож мені видається, що я могла сподіватися на більшу повагу на Вашій виставці, куди я надіслала полотна, які художники, можливо, надто поблажливі, але дуже серйозні й дуже чесні, визнали за добрі.

Завжди маєш смішний вигляд, коли пишаєшся, проте скромність не повинна виключати гідності, і спосіб, у який мене розміщено, мене дивує, зізнаюся, — необізнану, як я є, з дрібними комбінаціями приватних виставок.

А втім, я майже певна, що це наслідок помилки; у разі ж, якби я помилялася, мені лишилося б болісне переконання, що мій слабкий хист віднині не дозволятиме мені фігурувати серед стількох творів, чию велику вартість я цілком усвідомлюю.

Прийміть тощо, тощо.

Я справедлива, і наскільки портрет Жака мені не до вподоби, настільки решта моїх надсилань мала б бути розміщена з великими почестями, бо, окрім Брезло, мене, Феюргар і пейзажистки на ім'я Келленд, усе решта — жахіття чи майже.

Зрештою.

Сьогодні ввечері італійська опера, «Іродіада».

Діна, я, тітка, а з чоловіків: Алексіс, Багницький, Дзуккаріні, Морган, Павон, Міссак тощо.