П'ятниця, 29 лютого 1884

А я ж таки справді худну! Хай йому грець¹. Але я зачесалася, як Маккей на пастелі, що зробив із неї Жюль.

Він поїде до Алжиру з матір'ю. Це зворушливо. На верблюді... Бо я гадаю, що Маккей його кинула.

Та зрештою... я занотовую свої враження, не більше.

Що ж поробиш, я не можу прожити й тижня, не маючи, про кого думати, і коли подеколи, на дуже короткі миті, я уявляю себе закоханою, це радість.

Ах! Якби ж я подобалася йому так само, як архітекторові! Цей достойний будівничий домів, можливо, і не закоханий у мене, але якби я схотіла... Зрештою, мені б цього вистачило... Цього було б досить, щоб жінка, давши якесь заохочення, зробила з нього щось чудове... Та що ж ви, моя люба дитино, робите в живописі? Ну, ница юрбо, що ідолопоклонствуєш перед моїм стилем, я малюю Діну, тільки боюся щось сказати... Зрештою, це величезні емоції; невже, коли ти вже досягла свого, ти й далі такий самий нещасний і такий самий зворушений перед природою? Наївна велика мисткине, ти хочеш, щоб тобі сказали, що без цих мук ти лише ремісник... Гаразд.

Зрештою, Боже мій, можливо, що я помиляюся, і зрештою... Маєш такий дурний і смішний вигляд, коли отак помиляєшся, і що менше важить особа, то ідіотичніший у тебе вигляд; ну гаразд, але все ж мені здається, що я помітила, що останнім часом надто архітектор був у мене закоханий. Ну хіба ж це не абсурдна, марна й жорстока річ, і чи не краще було б, якби це був його брат. Я б одразу вийшла за Сент-Амана. Ні, далебі! Тоді як, якщо це правда, що цей бідолашний хлопець мене вподобав, це, певно, дуже його гнітить.

Мама й тітка приймають його чарівно, бо гадають, що він цінує мене за моєю справжньою вартістю.

Досить сказати їм, що хтось вважає мене чарівною, аби вони обожнювали того когось.

А я хотіла б побачити пані Картрайт... Прикро, що вона так мало пристойна... І Маккей... Дивно, я ніколи не була ревнива, окрім як до Одіффре колись, та й то ті гучні слова, які я вживала, бралися з романів...

Навпаки, я маю симпатію до дами мого предмета захвату... Ну ж бо, коли ж я нарешті закохаюся?

А якби я поїхала до Алжиру!