❦
Понеділок, 25 лютого 1884
З неперевершеною наполегливістю я працюю над Діною, яку нікому не покажу до кінця.Lundi 25 février 1884 Avec une constance sans égale je travaille à Dina que je ne montrerai à personne avant la fin.
Багницький і архітектор на обіді. Він хворів — ось чому його так довго не було. Я в захваті, що бачу його, це майже Жюль, і я ще дійду до того, що шарітимуся, угледівши цього молодшого брата... Та це вже траплялося. Стендаль каже, що шаріються, чуючи назву вулиці, де живе подруга дами, яку обожнюєш.
Bagnitsky et l’architecte à dîner. Ce dernier a été malade. Voilà pour expliquer sa longue absence. Je suis enchantée de le voir, c’est presque Jules et j’en arriverai à rougir en apercevant ce frère cadet... Mais c’est déjà arrivé. Stendhal dit qu’on rougit en entendant prononcer le nom de la rue où demeure l’amie de la dame qu’on adore.
Коли я була дитиною і була закохана в герцога Гамільтона1, я страшенно шарілася на слові Герцог, а воно часто траплялося під час моїх історичних читань уголос перед панною Коліньйон.
Etant enfant et amoureuse du duc de Hamilton je rougissais affreusement au mot Duc et ça arrivait souvent pendant mes lectures historiques à haute voix devant Mlle Collignon.
Жюль усе ще хворий, він має поїхати до Алжиру десь за десять днів. Стережися «Пастухів у Вифлеємі» — якщо він зробить їх раніше за моїх «Святих жінок», моя найдорожча мрія розсиплеться. Обидві — вечірні ефекти... здаватиметься, ніби я його наслідую... Це буде неможливо.
Jules est toujours malade, il va aller en Algérie dans une dizaine de jours. Gare les Bergers de Bethléem s’il les fait avant mes Saintes femmes mon rêve le plus cher s’écroule. Les deux sont des effets de voir... j’aurais l’air de l’imiter... Ce sera impossible.
Я говорю про Жюля цілий вечір. Я пʼянію від цього... Та зрештою?
J’en parle toute la soirée, de Jules. Je m’en grise... Mais enfin ?
Він лотарингець, а це щодо Франції приблизно як бути з України в Росії... Якби він був марселець, я б вважала, що це все одно те саме, бо Україна — це російський Прованс, хоч водночас і схожа на Лотарингію, мешканці якої — інтригани й хитруни. Жанна дʼАрк, найдивовижніша з героїнь і навіть з героїв, була лотарингкою. Бастьєн зробив із неї шедевр, а я у своїй шаленій самовпевненості відчуваю спорідненість з усіма героями й усіма шедеврами. Тут можна було б розвинути цікаву тезу... Простежити таємничі звʼязки, що єднають героїв і шедеври з усіма, з усіма, хто мислить... бо Сонце, океан, повітря, краса природи належать усім... Моя фраза темна, але якщо є люди, що мислять, як я, вони зрозуміють, інші ж не зрозуміли б ніколи, навіть якби ясний, чіткий, практичний, логічний пан Клемансо2 взявся їм це пояснювати... Я захоплююся Клемансо, йому бракує запалу, але він майже досягає тих самих ефектів завдяки точності й влучності висловів.
Il est lorrain, ce que par rapport à la France est un peu comme d’être de l’Ukraine en Russie... S’il était marseillais je trouverai que c’est encore pareil car l’Ukraine c’est la Provence russe, tout en ressemblant à la Lorraine dont les habitants sont intrigants et rusés. Jeanne d’Arc, la plus extraordinaire des héroïnes et même des héros était lorraine. Bastien en a fait un chef d’œuvre et dans ma folle outrecuidance je me sens en parenté avec tous les héros et tous les chefs d’œuvres. Là on pourrait développer une thèse intéressante... Voir les liens mystérieux qui unissent les héros et les chefs d’œuvres à tous, tous ceux qui pensent... car Le soleil, l’océan, l’air, les beautés de la nature sont à tous... Ma phrase est obscure mais s’il y a des gens qui pensent comme moi ils comprendront, les autres ne comprendraient jamais, même si le lucide, le net, le pratique, le logique M. Clémenceau se mettait à leur expliquer ça... Je l’admire Clémenceau, il manque de fougue mais il arrive presque aux mêmes effets à force de précision et de justesse dans l’expression.
Примітки
Вільям Александр Луї Стівен Дуглас-Гамільтон, 12-й герцог Гамільтон (1845–1895): у дитинстві Марі була ним захоплена, живучи в Ніцці. ↩
Жорж Клемансо (1841–1929) — радикальний політик, на той час впливовий депутат; згодом премʼєр-міністр Франції в роки війни (1917–1920). ↩