❦
Четвер, 31 січня 1884
Скінчила Жака! А оскільки його брат, трирічне маля, прийшов його забрати, я роблю з нього начерк.Jeudi 31 janvier 1884 Fini Jacques ! Et comme son frère est venu le chercher, un bébé de trois ans, j’en fait une ébauche.
О! За двадцять хвилин, як і годиться вищому генієві. Потім...
Oh ! en vingt minutes comme il convient à un génie supérieur. Ensuite...
Бастьєн народився в листопаді 1848 року. Йому тридцять пʼять років.
Bastien est né en novembre 1848. Il a trente-cinq ans.
Він уже був живописцем 1870 року й, отже, міг утекти до Англії, як лагідний Тоні1.
Il était déjà peintre en 1870 et par conséquent pouvait filer en Angleterre comme le doux Tony.
Але він був на війні, і його брат теж, хоча тому було ледь пʼятнадцять-шістнадцять років.
Mais il a fait la campagne et son frère aussi quoique âgé de quinze ou seize ans à peine.
Та в брата не така вже й заслуга, він наслідував приклад. Це людина... цікава, цей Бастьєн... Я весь час про нього думаю, і кристалізації2 утворюються чудово.
Mais le frère n’a pas tant de mérite, il suivait un exemple. C’est un homme... intéressant Bastien... J’y pense toujours et les cristallisations se forment admirablement.
Отож його кинув Альбер Вольф3.
Alors lâché par Albert Wolff.
Він сховався під імʼям Адольф...
Il se cacha sous l’nom d’Adolphe...
Це дуже добре, що він воював, у нього, певно, й справді прекрасний характер... Його брат каже: якби ви його знали, якби ви знали, яке в нього серце, каже, що він надзвичайно чутливий до злиднів і несправедливостей Парижа й лишається на селі, щоб вони його не доконали.
C’est très bien de s’être battu, ce doit vraiment être un beau caractère... Son frère dit: si vous le connaissiez, si vous saviez quel cœur il a aussi, dit qu’il est extrêmement sensible aux misères et aux injustices de Paris et il reste à la campagne pour ne pas en être assommé.
І ось нарешті оце вже вінцем було — Маккей його взяла та й кинула...
Enfin et ce fut là l’bouquet Il fut lâché par la Makay...
на Монмартрі...
à Montmartre...
А коли я вигукнула:
Et comme je m’écriais:
— От щасливчик!
— Quel heureux animal !
— Він, — відповів мені архітектор, — найнещасніший хлопець із усіх...
— Lui m’a répondu l’architecte, c’est le garçon le plus malheureux qu’il y ait...
Я не спитала чому... але! Хоробрий, щирий, славетний.
Je n’ai pas demandé pourquoi... mais ! Brave, sincère, illustre.
А коли Маккей його кинула, Він до шинкаря унадився, Пив зелений абсент на дурничку на Монмартрі —
Alors que lâché par la Makay Il se voulait chez l’mastroquet Se faisant payer des absinthes vertes à Montmartre-
Та крім того, що він про мене не думає, ми ніколи не могли б любити одне одного доброчесно, є нездоланні перешкоди... Коли він помер, мов старий пацюк
Mais outre qu’il ne pense pas à moi nous ne pourrions jamais nous aimer vertueusement, il y a des obstacles insurmontables... Lorsqu’il mourut comme un vieux rat
Я цілком могла б вийти за Сент-Амана.
J’épouserai bien Saint-Amand.
Лише брат його оплакав
Il n’y eut qu’son frère qui le pleura
Це єдиний можливий вихід у разі, якби ця людина — славетна, хоробра, нещасна й щира — зволила---
C’est le seul arrangement possible dans le cas ou cet homme illustre, brave, malheureux et sincère daignerait---
Бо Еміль — ніжна душа...
Car Emile est une âme tendre...
Та якби він зволив звернути увагу на авторку, на суперницю Віктора Гюго, його звинуватили б, що він хоче забезпечити собі життя... Я багата... А я не хочу ані найлегшої тіні на божественних, небесних почуттях... тощо.
Mais s’il daignait faire attention à l’auteur, à la rivale de Victor Hugo, il serait accusé de vouloir arranger sa vie... Je suis riche... Et je ne veux pas la plus légère ombre sur les sentiments divins et célestes... etc.
Якби він сказав собі бодай таке: я її обожнюю, та ще й у неї статок, що теж не завадить. Це вже було б для мене жахливо. Тому я ніколи не вийшла б заміж із кохання... Є лише Сент-Аман.
S’il se disait seulement ceci: je l’adore et puis elle a de la fortune ce qui ne gâte rien. Ce serait déjà horrible pour moi. Aussi jamais je ne me marierais par amour... Il n’y a que Saint-Amand.
Вулиця Лежандр4!
Rue Legendre !
Бо я марю коханням, а не тим, щоб жити завжди разом.. Хоч би яким піднесеним і янгольським ти був, це, певно, обуржуазнює серця... Тому коли двоє винних почуваються безмежно щасливими, проводячи два тижні разом, це наче втіха проїхатися фіакром, коли звик до ландо--- Але все одно ні.
Parce que je rêve amour et pas vivre toujours ensemble.. Quelque supérieur et angélique qu’on soit ça doit embourgeoiser les cœurs... Aussi lorsque deux coupables trouvent un bonheur extrême à passer quinze jours ensemble c’est comme le plaisir qu’on a d’aller en fiacre lorsqu’on a l’habitude du landau--- Mais toujours non.
Я бачу це так виразно... Я це, сказати б, прожила... І це, певно, правда.
Je vois ça si nettement... Je l’ai vécu pour ainsi dire... Et ça doit être vrai.
Завважте, що я аж ніяк не беруся говорити загалом і пропонувати правила поведінки, я кажу за себе, і якщо те, чого я хочу, поза загальними правилами, то тим гірше; мені це підходить, влаштовує мене, і я цілком вільна марити особливим щастям--- Ми ніколи не набридали б одне одному буденними речами і бачилися б лише для того, щоб ділитися найкращим, найвишуканішим, найніжнішим і найдотепнішим, що є в людській природі.
Remarquez que je ne prétends point parler en général et proposer des règles de conduite, je parle pour moi, et si ce que je veux est en dehors des règles communes, tant pis; ça me convient, m’arrange et je suis bien libre de rêver un bonheur particulier--- Nous ne nous ennuierions jamais de choses ordinaires et nous ne nous verrions que pour échanger ce qu’il y a dans la nature humaine de meilleur, de plus élégant, de plus tendre et de plus spirituel.
Це було б наче години відпочинку в дні бідного робітника... Зрештою, це речі можливі... А що ж треба, щоб це справдилося? Щоб мене кохали. Ось і все.
Ce serait comme des heures de repos dans la journée d’un pauvre ouvrier... Enfin ce sont des choses possibles... Et que faudrait-il pour que ce fut vrai ? Que je sois aimée. Voilà tout.
У нас обох величезні таланти, і ми перебуваємо поза приземленим людством... Це могло б бути прекрасне існування... для двох... Але...
Nous avons tous les deux des talents énormes et sommes en dehors de l’humanité terre à terre... Ce pourrait être une belle existence... pour deux... Mais...
Відколи він заплатив йому квітами, Крамар відмовляв йому в фарбах.
D’puis qu’il l’avait payé en fleurs L’marchand lui refusait des couleurs.
Бувають винні, що щасливі по двадцять пʼять років... Я б нікого не обманювала.
On voit des coupables qui sont heureux pendant vingt-cinq ans... Je ne tromperais personne.
Аби лиш я не померла між двадцять восьмим і тридцятим роком. Кажу вам, що справи кепські.
Pourvu que je ne meurs pas entre vingt-huit et trente ans. Je vous dis que ça va mal.
Він міг би й убивства накоїти.
Il en aurait commis des meurtres.
То я його кохаю? на Монмартрі
Je l’aime donc ? à Montmartre
Примітки
Тоні Робер-Флері (1837–1912) — французький академічний живописець, який покинув Францію під час франко-прусської війни (1870–71). ↩
«Кристалізація» — стендалівський термін із «Про кохання» (1822) на позначення процесу, яким уява вбирає кохану людину в уявні досконалості, наче гілку, що вкривається кристалами, коли її лишити в соляній копальні. ↩
Альбер Вольф (1835–1891) — впливовий мистецький критик «Le Figaro», відомий тим, що своїми рецензіями підносив або руйнував карʼєри. ↩
Вулиця в 17-му окрузі Парижа, де Бастьєн-Лепаж мав свою майстерню. ↩