❦
Понеділок, 28 січня 1884
Знову починаю портрет Діни, але це знову нечувані муки, вона не дає того, що я хочу, словом, близько пʼятої мені вдається накидати його вугіллям. Що ж до Клер, вона нічого не робить і дуже втішається, дивлячись, як я мордуюся, і слухаючи мої міркування, відступи тощо, тощо.Lundi 28 janvier 1884 Je recommence le portrait de Dina mais c’est encore des peines inouïes, elle ne donne pas ce que je veux, enfin vers cinq heures j’arrive à l’esquisser au fusain. Quant à Claire elle ne fait rien et s’amuse beaucoup à me voir me tracasser et m’entendre faire des réflexions, des digressions etc. etc.
О пʼятій пробую нову натурницю для Навсікаї1. Ірмі двадцять три, і хоч вона дуже вродлива, двадцять три роки — це не пʼятнадцять.
A cinq heures j’essaye d’un nouveau modèle pour Nausicaa. Irma a vingt-trois et quoique très belle vingt-trois ans ne sont pas quinze.
Краще форми простіші... але молодість і наївність. Малій шістнадцять, але... зрештою, побачимо.
Il vaut mieux des formes plus... simples mais de la jeunesse et de la naïveté. La petite a seize ans mais... enfin nous verrons.
А ввечері я пишу — що? Та не знаю, я ще не знайшла форми...
Et le soir j’écris quoi ? Mais je ne sais pas, je n’ai pas encore trouvé le moule...
Тільки одне безперечне: писати мені природніше, ніж... малювати. Подивіться: справжні живописці рисують, начеркують, компонують, нічого не знаючи, дітьми, самі собою... Я теж рисувала, але не надто, це завжди була радше думка: «я маю хист до живопису, і одного прекрасного дня я ним займуся». Тоді як писати — у мене сила-силенна літературних начерків, і з десятирічного віку, і тепер, і завжди... Етюди імпресіоністки, невігласки, бідної чужинки, яка навіть не вміє до пуття висловитися (о скромносте, мерщій розвій мої ілюзії), словом, як картон живописця, який нічого не вміє, але має покликання.
Seulement ce qui est incontestable c’est qu’il m’est plus naturel d’écrire que... de peindre. Voyez les vrais peintres dessinent, croquent, composent, sans rien savoir, enfants tous seuls... Moi je dessinais aussi mais pas trop, ça a toujours été plutôt cette idée: « je suis douée pour la peinture et un beau jour j’en ferai. » Tandis qu’écrire, j’ai des masses de croquis littéraires et depuis l’âge de dix ans et maintenant et toujours... Des ébauches d’impressionniste, d’ignorante, de pauvre étrangère qui ne sait même pas bien s’expliquer (ô modestie, vite détrompez-moi) enfin comme le carton d’un peintre qui ne sait rien mais qui a la vocation.
Не можна стільки всього робити... Та ні ж...
On ne peut pas faire tant de choses... Mais si...
Малювати, доки видно, ліпити до обіду й писати, коли пишеться, або перед сном.
Peindre tant qu’il fait jour, modeler jusqu’à dîner et écrire quand ça vient ou avant de dormir.
А жити?
Et vivre ?
Жити? Коли матиму талант і коли Бастьєн-Лепаж закохається в мене.
Vivre ? Quand j’aurai du talent et quand Bastien-Lepage sera amoureux de moi.
Ах! Ага? А якщо я помру раніше? Я ні за чим не пошкодую. Любий янголе, я чудова, і я себе обожнюю.
Ah ! ha ? Et si je meurs avant ? Je ne regretterai rien. Cher ange je suis admirable et je m’adore.
Це тому, що я сьогодні добре попрацювала.
C’est parce que j’ai bien travaillé aujourd’hui.
Я ще приміряла сукні. Божественно, божественно...
J’ai aussi essayé des robes. Sublime, sublime...
Бо ж, зрештою... що треба? Як не пощастило прожити усе... Та хто прожив усе? Отож як не пощастило прожити все, треба відчувати дуже жваво і все проживати в уяві...
Car enfin... que faut-il ? A défaut d’avoir tout vécu... Mais qui a tout vécu ? Donc à défaut d’avoir tout vécu il faut sentir très vivement et vivre tout en imagination...
Це... і тим більше, що мені шістнадцять і девʼять років (додайте)2, у цьому віці, кажуть, буваєш... Можна навіть мати видіння... Та я не маю часу, а до того ж, простоявши кілька годин на ногах із піднятими руками, працюючи з глиною, маєш одне-єдине прагнення — спати й починати знову назавтра.
Ça... et d’autant plus que j’ai seize et neuf ans (additionnez) à cet âge on est paraît-il... On peut même avoir des visions... Mais je n’ai pas le temps et puis après être restée plusieurs heures debout et les bras en l’air à manier de la terre on n’a qu’une aspiration, dormir et recommencer le lendemain.
Я дуже щаслива.
je suis très heureuse.
Примітки
Навсікая — юна царівна з Гомерової «Одіссеї», яка знаходить на березі врятованого з корабельної аварії Одіссея; сюжет, що вимагає юної, невинної натурниці. ↩
Зашифрована Марі вказівка на свій вік: 16 + 9 = 25. ↩