Неділя, 27 січня 1884

Жак позує, і я ніяк не впораюся, він не позує. Ах! От лихо.
Каролюс-Дюран чотири роки тому виставив портрет своєї матері; саму голову. Стара в чепці з білого коленкору, завʼязки під підборіддям. Вигляд консьєржки немодного будинку. Бастьєнові варто було б надіти на неї чепець.
Зрештою, чи дорівнялася я до його сили десятирічної давнини, чи ні? Це питання нічого не варте. Я, може, й дорівнялася, але він має й мав якості, яких мені бракує. А до того ж, відколи я щось умію, я малюю тільки дітей, які не позують, і сама не знаю, що могла б зробити з добрим спокійним натурником.
Портрет пані Друе видався мені дуже худим і картонним. Ах! Ні! Я божевільна, він чудовий, і я йому й до кісточок не дістаю. Це навіть ознака божевілля — зважуватися порівнювати себе... Хай навіть для того, щоб дійти висновку, що порівнятися годі...
Поганий цей портрет Жака... Я надто захоплююся фонами на ньому, ось чому.
Ах!

Примітки

Каролюс-Дюран (1837–1917) — уславлений французький портретист, учитель Джона Сінґера Сарджента (1874–1878). ↩