❦
Вівторок, 29 січня 1884
Приклад жвавості уяви. Сьогодні вранці за сніданком я уявляю собі, що коли Бастьєн буде в Парижі, я покажу йому свою картину, і, думаючи, що мені доведеться бути поруч, поки він дивитиметься на картину, я так шаріюся, що, якби не газета, яку я хутко розгортаю, ці дами були б дуже здивовані таким сонцем.Mardi 29 janvier 1884 Exemple de la vivacité d’imagination. Ce matin à déjeuner je me figure que lorsque Bastien sera à Paris je lui ferai voir mon tableau et en pensant qu’il me faudra être là pendant qu’il regardera le tableau je deviens tellement rouge que sans un journal que je déplie vivement ces dames auraient été très étonnées d’un soleil pareil.
Я їздила дивитися «Христа на хресті» Мункачі1 з Канроберами; ми застали в цього великого (?) і щасливого митця принцесу Матильду2 з малою віконтесою Бенедетті. Маршальша не відрекомендувала мене принцесі, що мене дуже здивувало й чимало зачепило. Я чверть години почувалася страшенно ніяково... Це непристойний учинок, якого я не можу собі пояснити.
J’ai été voir le Christ en croix de Munkascy avec les Canrobert; nous avons trouvé chez ce grand (?) et heureux artiste la princesse Mathilde avec la petite vicomtesse Benedetti. La maréchale ne m’a pas présentée à la princesse, ce qui m’a étonné beaucoup et froissé pas mal. Il y a eu pour moi un quart d’heure de gêne très grande... C’est un procédé inconvenant et que je ne m’explique pas.
Особняк щасливого Мункачі — справжнє диво; його дружина дуже багата, вона була вдовою і звалася графинею де Марш. Кажуть, граф був одружився зі своєю економкою. Хай там як, її статок ощасливлює талановиту людину. Від цього візиту в мене мігрень, я не сказала Мункачі ані слова й мала одну-єдину думку — утекти.
L’hôtel de l’heureux Munkascy est une vraie merveille; sa femme est très riche, elle était veuve et s’appelait comtesse de Marsch. On dit que le comte avait épousé sa femme de ménage. Quoiqu’il en soit sa fortune fait le bonheur d’un homme de talent. Cette visite me donne la migraine, je n’ai pas dit un mot à Munkascy et n’avais qu’une pensée, fuir.
Але особняк чарівний, цілком чарівний.
Mais l’hôtel est ravissant, tout à fait ravissant.
Що ж до картини... вона дуже велика. Христос на хресті між двома розбійниками, багато люду навколо, чорне небо, і постаті світло вирізняються на ньому. Дуже гарний колорит. Рух, вирази, обличчя, вбрання, чудові тони... Написано дуже широко, Христос...
Quant au tableau... c’est très grand. Le christ en croix entre les deux Larrons, beaucoup de monde autour,un ciel noir et les figures se détachant dessus en clair. Très jolie couleur. Du mouvement, des expressions, des physionomies, des vêtements, de superbes tons... C’est peint très largement, le Christ...
Є «Христос на хресті», самотній Христос, у мадридському музеї, пензля Веласкеса, що справляє таке пронизливе враження, що годі довго на нього дивитися. А Веласкес же не був драматичним, не знаю, на чому тримається це жахливе враження...
Il y a un Christ en croix, un Christ tout seul, au musée de Madrid, par Vélasquez qui produit un effet si poignant qu’on ne peut pas le regarder longtemps. Vélasquez n’était pourtant pas dramatique, je ne sais à quoi tient cette terrible impression...
Картиною Мункачі дуже захоплюються, єврейські вбрання таких гарних тонів засліплюють... Жінки плачуть під хрестом, але, як на мене... А втім, я зачекаю кілька днів, перш ніж судити... Вона видалася мені недостатньо трагічною... Може, вона й трагічна...
Le tableau de Munkascy est très admiré, les vêtements juifs aux tons si beaux prêtent à éblouir... Des femmes pleurent au pied de la croix, mais selon moi... Du reste j’attendrai quelques jours pour juger... Ça ne m’a pas paru assez tragique...Ça l’est peut-être...
Це мистецтво... Мункачі справді митець найвищого ґатунку, безперечно, у цьому жанрі він найсильніший і єдиний цікавий, жоден паризький фабрикант «Аврор» і «Федр» не може з ним рівнятися, це, втім, зовсім інша річ, і ніхто нині у Франції не може з ним рівнятися.
C’est un art... Munkascy est vraiment un artiste de 1er ordre, sans doute dans ce genre, c’est le plus fort et le seul intéressant, aucun fabricant d’Aurore et de Phèdre de Pris ne peut s’y comparer, c’est du reste tout autre chose et personne ne peut s’y comparer actuellement en France.
Ця картина, якби мала щось іще, мала б змушувати здригатися; такою, яка вона є, нею захоплюються, бо я нею захоплююся й питаю себе, чому я не зворушена.
Ce tableau avec quelque chose en plus devrait faire frémir, tel qu’il est on l’admire, car je l’admire et je me demande pourquoi ne suis-je pas émue.
Малий Рошфор на обіді сьогодні ввечері... Він вирушає до Ріо-де-Жанейро на два роки й дуже мило говорить про свої чини й підвищення по службі.
Le petit Rochefort à dîner ce soir... Il part pour Rio de Janeiro, pendant deux ans et parle très gentiment de ses grades et de son avancement.
Жанр Мункачі у Франції не плекають, є двоє чи троє, хто робить таке в Австро-Угорщині, але він бʼє їх усіх. У Франції не роблять таких величезних бітумних3 полотен, які, зрештою, дуже цікаві; тут працюють, щоб продати, і швидко. Мункачі думає лише про славу, він може собі це дозволити.
Le genre de Munkascy n’est pas cultivé en France, il y a deux ou trois qui en font en Autriche-Hongrie mais il les bat tous. En France, on ne fait pas de ses énormes toiles bitumeuses et très intéressantes en somme; ici on travaille pour vendre et vite. Munkascy ne pense qu’à la gloire, il le peut.
Чи насмілюся я сказати, що менша картина може бути цікавішою.
Oserai-je dire qu’un tableau moins grand peut être plus intéressant.
І що, зрештою, найбільше тут я захоплююся тим, що це довго робити, бо там багато люду... але як і дуже цікаві типажі, костюми... І він усе це дуже вдало компонує, намазано донесхочу; великий ефект, велика гармонія й багатство тонів...
Et qu’en somme ce que j’admire le plus ici c’est que c’est long à faire, car il y a beaucoup de monde...mais comme et des types très curieux, des costumes... Et il arrange ça très bien, c’est brossé en veux-tu en voilà; grand effet, grande harmonie et richesse de tons...
Примітки
Михай Мункачі (1844–1900) — уславлений угорський художник-реаліст, відомий у Парижі великомасштабними біблійними та історичними полотнами. ↩
Принцеса Матильда Бонапарт (1820–1904) — кузина Наполеона III й одна з найвидатніших господинь паризьких салонів. ↩
У бітумному живописі вживали пігменти на основі асфальту, що давали глибокі, насичені темні тони, але з часом сумнозвісно тріскалися. ↩