❦
Понеділок, 21 січня 1884
Пані Сапоженікова знову проїжджає через Париж, повертаючись із Ніцци, і я знову впізнаю добру ніццьку Ніну, коли прошу її переказати архітекторові: «Багато вітань панові Жюлеві». Цей славний брат прийшов сьогодні ввечері, бо я надіслала йому маленький російський рушничок з вишитою посередині головою Жюля червоним бавовняним мулине, а зверху синім мулине словами ЙОГО ГОЛОВА. Я знаю цю голову напамʼять — раз я її прострочила на машинці, а цього разу вишила по канві. Коли Ніна й піп пішли, я знову мордую його: ні, але зізнайтеся, що в нього паскудна натура — і потворний до того ж! — «Ниций характер» — «Кретин, бо мене не цінує!Lundi 21 janvier 1884 Mme Sapogenikoff repasse par Paris retour de Nice, et je retrouve la bonne Nina de Nice quand je lui fais dire à l’architecte: « Bien des choses à M. Jules. » Ce brave frère est venu ce soir parce que je lui avais envoyé une petite serviette russe avec la tête de Jules brodée au milieu en coton rouge avec ces mots en coton bleu dessus SA TETE. Je sais cette tête par cœur, je l’ai piquée une fois à la machine, et cette fois brodée au canevas. Nina et le pope partis je le réassomme avec des: non, mais avouez qu’il a une sale nature - et laid avec ça ! - « Un ignoble caractère “ - “Un crétin, car il ne m’apprécie pas !
Розумієте, я кажу «цінувати» з овернського погляду1; що ж, тих, хто мене не цінує, я зневажаю, бо вони ідіоти.»
Comprenez-vous c’est au point de vue auvergnat que je parle d’apprécier, eh bien ceux qui ne m’apprécient pas je les méprise, car ils sont idiots. »
— Якщо він вас недостатньо цінує, то це тому, що з тими, хто вас не знає, ви поводитеся неприродно!
— S’il ne vous apprécie pas assez, c’est que vous n’êtes pas naturelle quand on ne vous connaît pas !
— Чому ж він мене не знає? Це сонне й плаксиве створіння!
— Pourqoi ne me connaît-il pas ? C’est un être endormi et pleurard !
— Ви бачили його хворим.
— Vous l’avez vu malade.
— Це нічого не міняє.
— Ça ne fait rien.
А я ж розповідаю вам про ці словесні турніри так, ніби справжній Жюль мав про них дізнатися, тоді як його брат-архітектор йому нічого не каже, о! але він скаже...
Mais moi je vous raconte ces joutes oratoires comme si le vrai Jules devait en prendre connaissance tandis que son architecte de frère ne lui dit rien, oh ! mais il dira...
— Ну ж бо, ось пані (Ніна), розумна жінка, і вона мене цінує; ось пан (піп), теж розумний, він мене цінує; ви, зрештою, — розумні ви чи ні — ви оцінили мене відразу, природна я була чи ні. Отже, він гірший за старий порожній тюбик з-під фарби.
— Enfin voyons, voilà Madame (Nina) qui est une femme intelligente et elle m’apprécie, voilà Monsieur (le pope) qui est également intelligent, il m’apprécie; vous enfin que vous soyez ou non, intelligent vous m’avez appréciée tout de suite que j’aie été naturelle ou non. C’est donc qu’il est pire qu’un vieux tube de couleur vide.
— Але я ж була засліплена відразу...
— Mais moi j’ai été éblouie tout de suite...
— Так, оберніть це на жарт, раджу вам, а все одно це жахливо.
— Oui, tournez-le en plaisanterie, je vous le conseille, ça n’en est pas moins horrible.
Яка паскудна натура.
Quelle salle nature.
Примітки
Овернців стереотипно вважали хитро практичними й тверезо-розважливими у своїх судженнях. ↩