❦
Пʼятниця, 18 січня 1884
Учора маршальша прийшла й завадила мені покласти останні мазки на профіль Шарля, — завжди уявляєш собі, що саме останньої миті все надолужиш.Vendredi 18 janvier 1884 Hier la maréchale est venue m’empêcher de donner les dernières touches au profil de Charles, on s’imagine toujours que c’est au dernier moment qu’on va tout rattraper.
Словом, я сьогодні в настрої хоч плач: до думки знову побачити свій учорашній живопис домішується жах, що він виявиться поганим, і я плачу... справжніми сльозами. Що ж поробиш, я палка натура, як девʼятнадцятирічні студенти в Німеччині. Отож ні Вільвʼєль, ні навіть Клер мене не розуміють. Вони обзивають мене навіженою.
En un mot je suis aujourd’hui d’une humeur à pleurer, à la pensée de revoir ma peinture d’hier se joint la terreur de la trouver mauvaise et je pleure... de vraies larmes. Que voulez-vous, je suis une enthousiaste, comme les étudiants de dix-neuf ans en Allemagne. Ainsi ce n’est pas Viilevieille et ce n’est même pas Claire qui me comprennent. Elles me traitent de toquée.
А моє святе й глибоке обурення, коли я викриваю, як зухвало Бугро обікрав Рафаеля, викликає сміх.
Et ma sainte et profonde indignation en constatant un vol audacieux fait par Bouguereau, au préjudice de Raphaël, fait rire.
Такі речі цих дам не зачіпають. Ні, це годі собі уявити... скільки запозичень, ницих крадіжок знаходиш у всіх наших академічних художників.
Ces choses-là ne touchent pas ces dames. Non, c’est inimaginable... ce qu’on retrouve d’emprunts, de vols infâmes dans tous nos peintres académiques.
Ці ниці пройдисвіти приходять на світ із наміром «іти традиціями майстрів» і проводять життя, перелицьовуючи композиції майстрів. У того — постать, в іншого — цілу групу, усе обернуте праворуч замість ліворуч, охрестити по-новому — і фокус удався. Ті, хто не обуриться, як я, вважатимуть, що це дуже добре. На крайній випадок прийом можна виправдати, кажучи, що ці гідні зневаги шахраї надихаються богами мистецтва. Яка підла ницість і як це ганебно... У світі абстрактному сказати б, у царині мистецтва, думки, ідеї... Що ж, серед тих, хто займається цими фантастичними царинами, я не маю щастя нікого знати.
Ces ignobles filous viennent au monde avec le dessein de « suivre les traditions des maîtres » et passent leur vie à transposer les compositions des maîtres. A celui-là un personnage, à tel autre un groupe entier, le tout tourné à droite au lieu d’à gauche et de baptiser et le tour est joué. Ceux qui ne seront pas indignés comme moi trouveront cela très bien. On peut à la rigueur excuser le procédé en disant que ces tricheurs méprisables s’inspirent des dieux de l’art. Quel vile canaillerie et que cela est honteux... Dans le monde abstrait pour ainsi dire, dans le domaine de l’art, de la pensée, de l’idée... Eh bien de ceux qui s’occupent de ces domaines fantastiques, je n’ai pas le bonheur d’en connaître.
Я знаю світських людей і всього трьох митців... Людей на кшталт пані та панни Богданових, що вечеряли тут учора.
Je connais des gens du monde et trois artistes en tout... Des gens comme Mme et Mlle Bogdanoff qui ont dîné hier ici.
Я знову зробила ескіз жінок. Усе в тій чарівності, якої я зумію (?) надати атмосфері. Так, треба, щоб це був саме вечір, саме повітря, саме та швидкоплинна година, коли серп місяця ще видніється дуже блідий... І це у великому форматі?! Я ніколи не зумію!!
J’ai refait une esquisse des femmes. Le tout est dans le charme que je saurai (?) donner à l’atmosphère. Oui, il faut que ce soit bien le soir, bien l’air, bien cette heure fugitive où le croissant apparaît encore très pâle... Et ça en grand ?! Je ne saurai jamais !!
Бастьєнові, мабуть, довелося зробити пʼятдесят етюдів, щоб упіймати цей ефект... Що ж, я зроблю пʼятдесят пʼять! Після 15 березня. І доведеться-таки...
Bastien a dû faire cinquante études pour saisir cet effet... Eh bien moi j’en ferai cinquante-cinq ! Après le 15 mars. Et il faudra bien...
Це не життя.
Ce n’est pas une vie cela.