Вівторок, 27 листопада 1883

Ця пані та її донька приходили. Вони помітили, що я погано чую. Це жахливо. Аж збожеволіти можна... А крім цього... Довелося показати все, аж до найдрібніших ескізів з альбомів; усе це цікавить дівчину, яка працює всерйоз і розповідає мені про осоружну рутину російського академічного навчання! Їх змушують малювати олівцем замість вугілля, і вони місяць сидять над тим самим етюдом... і не завжди з натури! Побачивши мій живопис, вона спитала, чи це зроблено з натури!
Я пояснюю їй натуру, пленер, потребу писати предмети в їхньому середовищі, Париж — сучасні Афіни!
Ці пані поїдуть удосконалюватися до Рима після двох років праці в Академії.
А мої пані — ці мене доконають.
Караджорджевичі та їхня приятелька, якась княгиня Ябланівська (напівкровки), помчали до готелю Друо й дізналися там, що мою картину продали за сто двадцять пʼять франків.
А княгиня Караджорджевич питає мене сьогодні ввечері, чи я мала дві: одну за чотириста, другу за сто двадцять пʼять.
Ця дурна й непотрібна брехня може завдати мені величезної шкоди; її викопають (якщо я матиму талант) при першій-ліпшій нагоді, і коли я продам картину за три тисячі, скажуть, що це триста.
Я кажу це цим недолугим жінкам, що цілу годину доводять мені, ніби я неправа, і втішаються фразами про пані Ябланівську, яку утримує добродій Картьє. А я... я ще дурніша за цих жінок, бо даю собі легке, дратівливе, втомливе й непотрібне вдоволення побивати їх їхніми ж власними безладними доводами, які навіть не доводи, а Бог знає що... Безформне нагромадження недоладних слів і консьєржчиного розумування!... Але російська вдача!!!
Російська вдача декотрими своїми сторонами страшенно консьєржна... У ній є пекельна самовпевненість, дивовижна впертість, гнучкість, що межує з боягузтвом, дурість; чванство й глухе неуцтво, брехня, брехня, брехня!
Уява чи брехня на всякий смак. Бундючність і брехливість, а також злість і навіть грубість. Добре серце попри все, певною мірою...
І все це огорнуте відтінком наївності, що нагадує дикуна... Дитячі лукавства.
Божидар днями сказав мені слово, що видалося мені недоречним, я досить твердо його насварила, його мати перепросила, а він присилає мені сьогодні вранці квіти, перш ніж зважитися знов зʼявитися. О, моя система!
А я, я сьогодні ввечері обідаю сама, ці пані обідають у Фалеєвих. Гарної забави.
Ніколи нічого не спускайте, о друзі мої. Ах! якби ж можна було отак поводитися з тими, у кого хочеш здобути... повагу!

Примітки

Paris-Athènes moderne: Париж як сучасні Афіни — осередок мистецтва й цивілізації. ↩
Demi-castes: дослівно «напівкровки» — Марі вживає цей термін зневажливо, на позначення мішаного соціального чи етнічного походження. ↩