❦
Середа, 28 листопада 1883
Я пишу портрет Діни, біла гармонія, це чудово.Mercredi 28 novembre 1883 Je fais le portrait de Dina, une harmonie blanche, c’est superbe.
Вчорашня дівчина гортала мої альбоми, і я знову натрапила на старий ескіз — убивство Цезаря. Це мене захопило.
La jeune fille d’hier en feuilletant mes albums m’a fait retrouver un vieux croquis, le meurtre de César. Ça m’a empoigné.
Мені треба було занотувати кілька зелених тонів, чотири години надворі, бо ось уже три дні полярне сяйво1 палахкотить над Парижем. Отак, у фіакрі, я писала, а фіакр їхав... Я шукала самих лише тонів...
J’avais à noter quelques tons verts, quatre heures dehors, car depuis trois jours il y a des aurores boréales qui font flamber Paris. Ça fait, en fiacre, je peignais et le fiacre marchait... Je ne cherchais que les tons...
Отже, готово, я повертаюся й кидаюся на Светонія й Плутарха. Монтескʼє обожнює розповідь про вбивство в Плутарха. Ото вже академік.
Donc ça fait, je rentre et saute sur Suétone et Plutarque. Montesquieu adore le récit du meurtre dans Plutarque. Quelle académicien.
Воно вилизане й красномовне, тоді як у Светонія аж здригаєшся — це протокол, від якого холоне спина. Який же дивовижний ореол мають великі люди, коли через стільки століть їхнє життя і їхня смерть змушують нас здригатися й плакати.
C’est arrangé et éloquent tandis que dans Suétone ça fait frémir, c’est un procès verbal qui fait froid dans le dos. Quel prestige étonnant ont donc les grands hommes pour qu’au bout de plusieurs siècles leur vie et leur mort nous fasse frémir et pleurer.
Я плакала за Ґамбеттою2. Щоразу, перечитуючи історію, я плачу за Наполеоном, Олександром і Цезарем, але Олександр помер погано, тоді як Цезар — ось він, справжній Юлій!
J’ai pleuré Gambetta. Chaque fois que je relis l’histoire je pleure Napoléon, Alexandre et César, mais Alexandre est mort mal, tandis que César, le voilà le vrai Jules !
Я напишу цю картину. Для себе — задля почуттів, а для юрби — бо це римляни, бо там анатомія, кров, бо я жінка, а жінки не зробили нічого класичного у великому масштабі, і ще тому, що я хочу застосувати свої здібності до композиції та рисунка. І тому, що це буде дуже гарно.
Je ferai ce tableau. Pour moi à cause des sentiments et pour la foule parce que ce sont des romains, qu’il y a de l’anatomie, du sang et que je suis une femme et que les femmes n’ont rien fait de classique en grand et que je veux employer mes facultés de composition et de dessin. Et parce que ce sera très beau.
Прикро мені те, що це діється в Сенаті, а не надворі, — однією складністю менше... а я хотіла б їх усіх. Коли я відчуваю, що беруся за найскладніше, я раптом стаю дуже холодною, дуже рішучою, збираюся, зосереджуюся, і в мене виходить набагато краще, ніж у роботах, доступних тим, хто нижчий за мене.
Ce qui m’ennuie c’est que ça se passe dans le Sénat, pas dehors, c’est une difficulté de moins... et je les voudrais toutes. Lorsque je sens que je m’attaque à des choses les plus difficiles je deviens subitement très froide, très décidée, je me ramasse, me concentre et arrive beaucoup mieux que dans les travaux à la porté de mes inférieurs.
Не треба їхати до Рима, щоб написати цю картину, і я почну її, щойно... А проте в березні й квітні весна дає надворі дуже гарні тони, і я мала намір поїхати писати квітучі дерева до Аржантея. Як же багато треба зробити в житті!
Il n’est pas besoin d’aller à Rome pour faire le tableau et je le commencerai sitôt que... Pourtant au mois de mars et avril le printemps donne des tons bien jolis dehors et j’avais l’intention d’aller faire des arbres en fleurs à Argenteuil. Il y a tant à faire dans la vie !
А життя таке коротке! Я навіть не знаю, чи матиму час виконати те, що вже задумано...
Et la vie est si courte ! Je ne sais pas même si j’aurais le temps d’exécuter ce qui est déjà conçu...
«Святі жінки»... — Великий барельєф «Весна», Юлій Цезар, Аріадна. Аж голова паморочиться. Хочеться всього, відразу... А все робитиметься поволі... своєю чергою, із затримками, з холодами й розчаруваннями.
Les Saintes femmes... - Le grand bas-relief Printemps, Jules César, Ariadne. On se sent pris de vertige. On voudrait tout, tout de suite... Et tout se fera lentement... à sa place, avec des retards et des froideurs et des désenchantements.
Життя логічне. Усе сплітається. І коли Брут, переслідуваний привидами, заколюється, я ловлю себе на вигуку: так тобі й треба, мерзотнику, так тобі й треба, підлий злочинцю!
La vie est logique. Tout s’enchaîne. Et lorsque Brutus poursuivi de fantômes se tue, je me surprends à m’écrier: c’est bien fait canaille, c’est bien fait ignoble scélérat !
Зарондні обідають тут сьогодні ввечері, як і Енгельгардти, княгиня з Божидаром і Жюліан.
Les Zarondny dînent ici ce soir ainsi que les Engelhardt, la princesse et Bojidar et Julian.
Ці Караджорджевичі заздрісні; мати була дуже невдоволена, побачивши цю петербурзьку пані, дружину сенатора, вхожу до двору... Сама вона не знає жодної пристойної людини й терпіти не може, щоб ми були інакші; будуть нескінченні пересуди з її сусідкою, тією чудною княгинею, яку ми не схотіли бачити... Бридке товариство.
Ces Karageorgevitch sont envieux, la mère était très mécontente de voir cette dame de Pétersbourg, femme d’un sénateur, allant à la cour... Elle ne connaît personne de propre, et ne peut souffrir que nous soyons autrement, ça va être des commentaires sans fin avec sa voisine la drôle de princesse et que nous n’avons pas voulu voir... Sale monde.
А Божидар, яка ж утома — чути, як він завжди бреше без ладу й складу!
Et Bojidar, quelle fatigue de l’entendre toujours mentir à tort et à travers !
Зрештою.
Enfin.
Жюліан каже, що Брезло3 приходила до нього й після довгих манівців заговорила про мене.
Julian dit que Breslau est venue le voir et que après bien des détours elle lui a parlé de moi.
— Росіянка пише картину?
— La Russe fait un tableau ?
— Так.
— Oui.
— Велику?
— Grand ?
— Так.
— Oui.
— Яка вона?
— Comment est-il ?
— Дехто вважає її надзвичайно гарною.
— Il y a des gens qui le trouvent excessivement bien.
— А ви?
— Et vous ?
— Я вважаю її гарною.
— Je le trouve bien.
— А!.. Це діти?
— Ah !... Ce sont des enfants ?
— Так.
— Oui.
— Що вони роблять?
— Qu’est-ce qu’ils font ?
— Займаються політикою.
— De la politique.
— Там шість чи девʼять постатей?
— Il y a six ou neuf personnages ?
— Так, щонайменше шість.
— Oui, au moins six.
— То виходить, це поважна річ?
— Mais alors, c’est important ?
— Так.
— Oui.
— А.
— Ah.
«Ви її непокоїте», — каже Жюліан! Окрім того, вони говорили про Бастьєна-Лепажа; Брезло каже, що Маккей лютує, бо цей митець вічно стирчить у нас.
« Vous l’inquiétez », dit Julian ! Ils ont en outre parlé de Bastien-Lepage, Breslau dit que la Makay est furieuse parce que cet artiste est toujours fourré chez nous.
— Він звідти не виходить?
— Il n’en sort pas ?
— Він буває там часом, — відповів обачний Жюліан, і ще додав (мені): я лишаю їй ці думки, щоб трохи її помучити; я також сказав їй, що подейкують про дуже доброчесне завершення історії Бастьєн—Маккей; але Брезло прибрала свого глибокодумного вигляду й по мовчанці:
— Il y est quelquefois, répondit le prudent Julian et a-t-il ajouté (à moi) je lui laisse ces idées pour la tourmenter un peu, je lui ai dit aussi qu’on parlait d’une fin très vertueuse de la situation Bastien-Makay; mais Breslau a pris son air profond et après un silence:
— Він надто розумний, щоб утнути таку дурницю.
— Il est bien trop intelligent pour faire une telle bêtise.
Ах! чарівна дівчина.
Ah ! la charmante fille.
Це Картрайт4 розповіла їй про мою картину, вони знову подруги!-?-!-?
C’est la Cartwright qui lui a parlé de mon tableau, elles sont de nouveau amies !-?-!-?
Як же я тепер шліфуватиму цю картину, ще дещо перероблю...
Comme je vais le soigner ce tableau, je vais encore refaire des choses...
Дай Боже, щоб картина вийшла гарна, а Бастьєн був надто розумний.
Plût au ciel que le tableau fut beau et Bastien trop intelligent.
Ах! байдуже. Мистецтво і слава. Бути славетною! Як подумаю!.. Ні, жодна логіка подій, жодна підготовка, ніщо не зможе притупити спалаху шаленої радості, якщо я переможу... У великому...
Ah ! qu’importe. L’art et la gloire. Etre illustre ! Quand je pense !... Non, aucune logique des évènements, aucune préparation, rien ne pourra émousser le coup de folle joie si je triomphe... En grand...
Пані Ґавіні приходила з Ґабріелем, я прийняла їх у майстерні. Молодик за кілька днів відʼїжджає, і, як і попередні рази, мені буде прикро... Зовсім трохи, але все ж... Мені все здається... що він хотів би мені щось сказати; того вечора в театрі він повів мене подивитися іншу ложу, для зміни, чи не здасться вона мені кращою, а замість того завів розмову, яка... Та я повернулася до наших пань. Зрештою...
Mme Gavini est venue avec Gabriel, je les ai reçus à l’atelier. Le jeune homme va partir dans quelques jours et comme les autres fois cela me fera de la peine... Très peu, mais enfin... Il me semble toujours... qu’il voudrait me dire quelque chose, l’autre soir au théâtre il m’a menée voir une autre loge pour changer, si je la trouvais mieux et au lieu de ça a commencé une conversation qui... Mais je suis revenue auprès de nos dames. Enfin...
Перемогти у великому — не думайте, що я мрію про наступний рік чи навіть про той, а пізніше... Це все одно було б так запаморочливо, що я не хочу про це думати... Це неможливо! Це було б надто гарно... І тоді я сама буду собі своїм Жюлем Бастьєном-Лепажем. Я його зневажаю.
Triompher en grand, ne pensez pas que je songe à l’année prochaine, ni même l’autre mais plus tard... Ce serait tout de même si affolant que je ne veux pas y penser... C’est impossible ! Ce serait trop beau... Et alors c’est moi-même qui serai mon Jules Bastien-Lepage. Je le méprise.
Примітки
Те, що Париж наприкінці листопада 1883 року вважав полярним сяйвом, було яскраво-червоними сутінковими загравами, спричиненими пилом від виверження Кракатау в серпні 1883 року (en.wikipedia «1883 eruption of Krakatoa»). ↩
Леон Ґамбетта (1838–1882): французький республіканський державний діяч, що помер 31 грудня 1882 року. ↩
Луїза Брезло (1856–1927): швейцарсько-німецька художниця, головна суперниця Марі в Академії Жюліана. ↩
«La Cartwright» — пані Картрайт, американська господиня салону в Парижі (див. 21 листопада 1882), не англійська критикиня Джулія Картрайт. ↩