❦
Понеділок, 5 листопада 1883
Листя опало, і я не знаю, як закінчити свою картину. Не щастить мені. Талан! Яка ж грізна річ! Незбагненна й моторошна сила.Lundi 5 novembre 1883 Les feuilles sont tombées et je ne sais comment finir mon tableau. Je n’ai pas de chance. La chance ! Quelle chose formidable ! Puissance inexpliquable et effrayante.
Відколи я вдягаюся в Парижі, я воюю з безглуздими й незграбними модами; уже років пʼять чи шість, як я зажадала драпувань, призібраних, недбало розхристаних корсажів, міфологічних чи в стилі Людовика XV; спідниць на античний лад, єврейських суконь. Я видавалася дуже ексцентричною. Але через те, що я годинами просиджувала в Лаферʼєр, Ворта чи Дусе, мода прийнялася, і ось уже два роки не побачиш нічого, крім драпувань, жабо, фішю, недбалих поясів тощо. Найпопулярніші фасони в Дусе — мого винаходу. І ніщо з цього не носить мого імені.
Depuis que je m’habille à Paris je lutte contre les modes stupides et disgracieuses, il y a cinq ou six ans que j’ai demandé des draperies, des corsages froncés, débraillés, mythologiques ou Louis XV; des jupes à l’antiques, des robes juives. Je paraissais très excentrique. Mais à force de travailler pendant des heures chez Laferrière, Worth ou Doucet la mode a pris et depuis deux ans on ne voit que draperies, jabots, fichus, ceintures négligées etc. Les façons les plus courues chez Doucet sont de mon invention. Et rien de cela ne porte mon nom.
Це новий жанр, осібний, дуже характерний, який мав би носити моє імʼя... Та що вже... Зрештою...
C’est un genre nouveau, à part, bien caractéristique et qui devrait porter mon nom... Mais voilà... Du reste...
Є ще княгиня, Чумаков і Аґата. Княгиня мене дратує. Я вже не можу бачити її огрядного стану й бровів, що повсякчас зведені на величезну висоту над повіками, мов відкидний верх коляски1. Коли вона сміється, очі заплющуються зовсім, а брови виражають найжвавіший подив.
Il y a encore la princesse, Tchoumakoff et Agathe. La princesse m’embête. Je ne peux plus voir sa grosse taille et ses sourcils continuellement levés à une hauteur énorme au dessus de paupières en cabriolet. Quand elle rit les yeux se ferment tout à fait et les sourcils marquent le plus vif étonnement.
Мені все остогидло, бувають дні, коли нічого не розумієш. Нічого не хочеться.
Je suis dégoûtée de tout, il y a des jours ou on ne comprend rien. On n’a envie de rien.
Та картина з човна — полотно тут, а я вже й не знаю, чи варто її робити...
Ce tableau en bateau, la toile est là et je ne sais plus s’il faut le faire...
Якби я це зробила, то воскресла б. Мене мучить, що цього літа я зробила так мало, — це жахливе каяття.
Si je faisais ça je ressuciterais. Je souffre de n’avoir pas fait grand chose cet été, c’est un remords affreux.
Примітки
Paupières en cabriolet: навислі повіки, мов вигнутий верх коляски-кабріолета — вислів тієї доби для важких, навислих верхніх повік. ↩
Тоні: Тоні Робер-Флері (1837–1911), художник і викладач Академії Жюліана, один із наставників Марі. ↩
Жюліан: Родольф Жюліан (1839–1907), засновник Академії Жюліана, яка приймала жінок. ↩