❦
Вівторок, 2 жовтня 1883
Я запрошую на обід Жуляна разом із журналістом Багницьким, який писав про його майстерню в «Новому часі». Є також княгиня й піп, якого я цілком можу назвати протоієреєм, бо це його справжній сан.# Mardi 2 octobre 1883
Жулян каже, що Конкарно цієї пори — безумство.
Julian dit que Concarneau est une folie en cette saison.
А що я там робитиму? Чи маю я на думці картину, що неодмінно вимагає цих країв? Та ні, я хочу широких обріїв, я хочу робити етюди атмосфери... Щоб око не мало куди поринути, я хочу простору, туманів...
Et qu'est-ce que je vais y faire ? Ai-je en tête un tableau qui nécessite *absolument* ces parages ? Mais non, je veux des vastes horizons, je veux faire des études d'atmosphère... Que l'œil n'a pas où plonger, je veux des espaces, des brouillards...
А якби замість цього я поїхала до Аркашона? Там було б багато сонця, і я могла б у цьому південному краї робити вечірні етюди для своїх «Святих жон», але перед «Святими жонами» я хочу картину туманів, неба й сріблястих обріїв, а на цьому тлі, чітко окреслені, силуети...
Et si au lieu de cela j'allais à Arcachon ? Il y aurait beaucoup de soleil et je pourrais dans cette terre du Midi faire des études de soir pour mes Saintes femmes, mais avant les Saintes femmes je veux un tableau de brumes, des ciels et des horizons argentés et là-dessus en vigueur, des silhouettes...
Їдьмо до Конкарно.
Allons à Concarneau.
А Аркашон? Аркашон.
Et Arcachon ? Arcachon.
Я зможу поїхати туди потім...
Je pourrai y aller après ...