П'ятниця, 7 вересня 1883

Цілий день мене дратують люди, на яких неможливо розсердитися! Луї зовсім не позує, хоч і сидить на місці навпроти мене, Марсель співає, а Клер малює, водночас балакаючи й відповідаючи на сміх, на стусани й штурхани братів. А я мовчки лютую. І це зветься писати портрет. Зрештою... Я втомлена й хвора, мені хочеться поїхати геть...
Він щойно покарав двадцять тисяч душ у Батавії. А Бог... А Бог...
Ну то нехай, а я не можу жити без Бога;