Субота, 18 серпня 1883

Пані Картрайт зі своєю донькою, матір'ю та небожем приходять мене відвідати. Вона пишається тим, що показує родину. А я маю нагоду поговорити про Бастьєна — і поглузувати, і звеличити Казена, і подрочити Черницького. [Зачорнені слова: але насправді] Картрайтова розповідає про Мекей: Мекей — пруссачка, одружена з американцем. Її синові вісімнадцять років. Вона покохала Бастьєна за ціни, яких сягають його картини, а він закохався в неї до нестями, бо то була його перша світська жінка, і попервах він прийняв її за пребагату Мекей. Здається, на початку цього кохання він писав Картрайтовій чарівні листи, де говорив про Мекей у таких поетичних висловах, такими гарними зворотами, такими щирими й зворушеними, що це було просто розкішно. Я його трохи лаю, щоб не казали, ніби... Та насправді — поясніть-но мені, чому я люблю Картрайт.
Здається, мама написала їй щось неприємне.
Мами немає вдома; коли вона повернеться, я з цією дамою бачитися не буду, та й Бастьєни казали з нею не зустрічатися, а зустрічаюся я лише щоб поговорити про Бастьєна, тому що...
Я молода... і ще довго буду молода.
Ця Картрайт мені до вподоби.
Зрештою. Здається, Мекей удає з себе саму досконалу наївність. Якось вона спитала, чи справді можливо, щоб одружений чоловік залицявся до жінки, не своєї... А якби в неї не було сина, вона спитала б, чи не з капусти беруться діти... Чарівне дитя.
Голос мій повертається.
Та якби... Припустімо, що Жуль... Зрештою, це кохання вже мало б трохи зноситися — за два роки. А вона вдає з себе шановану жінку... Господи!
Світанок — щось таке. Якщо... Якщо Джуліо знає або здогадується, що брат прихильний до мене... то має знати й те, що це почуття ніколи не може стати відомим мені й не може дістати жодного вияву... зовсім ні... жодним чином... Зрештою, навіть знаючи це, Джуліо, мабуть, соромився показатися на тому самому шляху, а якби якимось дивом мав якусь хворобу кохання чи захоплення, то ніколи не дав би мені цього взнаки, ні братові... ясна річ; було б нерозумно зазнати приниження другого, він-бо мусить вважати себе великою людиною, гідною багатьох речей... Та хай там як, чи був би той брат на заваді?
Та він про мене не думає; якби мав бажання про мене думати, то не виказав би цього... через того другого; якщо правда, що другий мене обожнює, то обожнює так само, як я обожнюю Джуліо — це має бути щось подібне, а може, й більше...
Що ж — якби Діна побачила, що мене дуже вабить хтось, ким я ніколи не могла б бути коханою, Діна нічого не зробила б, щоб завоювати те серце, — у цьому я певна. Але!.. але... це ще не все.
Я хотіла б знати, чи справді другий настільки до мене прихильний, що зізнався у цьому великому Джуліо, чи великий Джуліо лише підозрює про ту сліпу відданість...
Хай там як, ніхто ніколи не дізнається, що я думала про того... маленького селюка з Дамвіллера, з яким Картрайт познайомилася в якомусь там глухому завулку за Монпарнасом і який тоді носив сміховинні сині штани й мав Мекей за світську жінку...
Слід було б намагатися про це не говорити, але коли в мене щось засіло в голові... це неможливо.

Примітки

В оригіналі по-італійському: «Aurora qualche cosa. Se... Se Giulio sa o immagina che il fratello mi vuole bene... deve anche saper che quel sentimento non può mai essere conosciuto da me nè avere qualchessia espressione... neppure... in nessun modo... Infine beuchè sapendo questo lui, Giulio aveva forse vergogna di nostrarsi nello stessa camino e se per straordinario avesse qualche infezione d'amore o d'ammirazione non me lo fara mai veder, nè al fratello... s'intende; sarebbe sciocco d'aver l'umiliazione dell'altro, deve credersi un grande uomo degno di molte cose... In ogni modo quel fratello sarebbe un impedimento?» Італійська Марі містить характерні орфографічні помилки (beuchè замість benché, nostrarsi замість mostrarsi, camino замість cammino, infezione замість affezione).
В оригіналі по-італійському: «Ma lui non pensa a me se avesse voglia di pensarci non lo mostrerebbe... per cagione dell'altro se è vero che l'altro mi ammira, mi ammira come io ammiro Giulio, deve essere qualche cosa di simile e forse di più...»
В оригіналі по-італійському (перше речення): «Ebbene, Dina se vedesse che a me piacesse molto un tale dal quale io non potrei mai essere amata, Dina no farebbe nulla per guadagnare quel cuore, ne sono sicura.»
В оригіналі по-італійському: «Vorrei sapere se veramente l'altro mi vuole bene assai per confessarsi al gran Giulio o se salamente il gran Giulio a sospetti di quella ciecha devozione...» Італійська Марі містить помилки (salamente замість solamente, ciecha замість cieca).
В оригіналі по-італійському (перша частина): «Quel che sia, nessuno non sapia mai che io ho pensato a quel...»