Неділя, 19 серпня 1883

Чого я прагну дужче — щоб мене обожнював земляк Жанни д'Арк, чи щоб голос мій повернувся остаточно?
Голос мій, голос мій, голос мій! Звісно. Саме цього таланту я прагну найбільше, бо славу свою пожинаєш одразу, і це сп'яніння. Від нього нічого не лишається, але ти був щасливий. А щодо Жуля, il gran Giulio... якби він заходився мені залицятися, я б подумала, що він хоче продати картину чи, зрештою... з якихось ницих мотивів...
Хіба це можливо? Ось чому треба вийти за Сен-Амана, якого я ненавиджу відтоді, як бачу, що він хоче зі мною одружитися.
Щось доволі кумедне. Я гадала, що картини приймають до 20-го.
І справді до 20-го, тільки ж 20 липня, а не 20 серпня; я помилилася всього на місяць. А ті, хто міг надсилати до 10 серпня, — це ті, кого приймали без журі. Ось що значить витати в хмарах і теревенити з Господом Богом.

Примітки

По-італійському в оригіналі: «il gran Giulio» — «великий Джуліо», іронічне звеличення.