❦
Субота, 23 червня 1883
Пані Ґавіні, що повернулася з Ажена, та інші візити, але я бачила тільки її, ми розмовляємо про спадщину. Я дозволяю думати, що вона значна. Насправді це буде дрібниця.Samedi 23 juin 1883
Мій батько проїв майже все, він лишає сто сорок тисяч карбованців боргів, які, коли їх сплатити, лишать нам усього пʼятдесят чи шістдесят тисяч карбованців. Майже нічого... Здається, розраховують, що я відмовлюся від своєї частки, бо тітка має великий статок... Це слушно і неслушно, бо мама все віддала Полеві, і, зрештою, я не маю нічого, окрім сподівань на тіткин спадок і трохи на мамин.
Mon père a mangé presque tout, il laisse cent quarante mille roubles de dettes qui une fois payées nous laisseront en tout cinquante ou soixante mille roubles. Presque rien... Il paraît que l’on compte que je renoncerai à ma part, parce que ma tante a une grosse fortune... C’est juste et ce n’est pas juste car maman a tout donné à Paul et en somme, je n’ai rien que les espérances de ma tante et un peu de maman.
А потім і не в тому річ, із багатьох причин пристойніше, щоб я успадкувала; якщо відмовлюся, то буду мов чужа, словом... А ще, здається, родина Поля не дуже мила з мамою, надто пані Поль, яку мама обстоювала, привітала, прийняла. Завжди так буває... Вони кажуть, що Марі забирає все. Що я забираю? Мама дала Полеві більше, ніж лишила собі, і ще лишається тітка, але це нікого не стосується, а там вони не думають, що це мама, тітка, ми, словом, — завжди вона, Марі. Зрештою, усе це мені набридло, і я не хочу цим займатися; я думаю тільки про те, що мені може дістатися двадцять чи тридцять тисяч карбованців капіталу і що я використаю їх, щоб спробувати купити «Жанну дʼАрк», яка в Америці.
Et puis ce n’est pas tout ça, il est plus convenable pour un tas de raisons que j’hérite, en refusant j’ai l’air d’une étrangère enfin... Et puis il paraît que le ménage Paul n’est pas gentil avec maman, surtout Mme Paul que maman a défendu, accueillie, acceptée. C’est toujours comme ça... Ils disent que Marie prend tout. Qu’est-ce que je prends ? Maman a donné à Paul plus qu’elle n’a gardé pour elle, et il reste ma tante, mais ça ne regarde personne, et là-bas ils ne pensent pas que c’est maman, ma tante, nous enfin, c’est toujours elle, Marie. Enfin tout ça m’ennuie et je ne veux pas m’en occuper; je pense seulement qu’il peut me revenir vingt ou trente mille roubles de capital et que je vais l’employer à tâcher d’acheter Jeanne d’Arc qui est en Amérique.
Картина в мене затягується, і я роздратована... і нудьгую... Коли подумаю, що малюватиму лише післязавтра, це здається таким довгим.
Mon tableau traîne et je suis agacée... et je m’ennuie... Quand je pense que je ne peindrai qu’après-demain ça paraît si long.