Понеділок, 21 травня 1883 — Зошит 099

CZ ENUKFR

Я бачила Жюліана, ми говорили про великі медалі. Лефевр, Рошґрос і цей Тоні, що хоче одружитися. Таке й уявити годі. Щоразу, як він приходить, починаються історії про його самотність і бажання більше не бути самому, а коли я наводжу йому тридцять шість причин не звʼязувати себе, він питає, що я пропоную йому натомість. Йому страшенно хотілося б, щоб йому щось запропонували. І я пропоную йому написати велику картину. Дуже шкодую, що в Діни немає трьохсот тисяч франків посагу. Це було б чудово, бо Тоні добрий, чесний, добре вихований, милий, має високе становище в мистецтві, батько — член Інституту, поріднений із наукою через доктора Демарра і з добротною буржуазією. Одне слово, це було б дуже добре. Але якщо він так хоче одружитися, то щоб набити кишеню, на жаль. Зрештою, він має рацію, цей славний Тоні. Час остаточно влаштуватися, його мистецтва цьому буржуа не може вистачити, тож я його благословляю. Мені все провіщають мою відзнаку, і ця обіцянка отак наперед. А раптом я її не отримаю. А проте, коли всі ці чоловіки кажуть «так»... і надто обачний Родольф.

J’ai vu Julian, nous avons causé grandes médailles. Lefèvre et Rochegrosse et ce Tony qui veut se marier. On n’a pas idée de ça. Chaque fois qu’il vient ce sont des histoires sur son isolement et son désir de n’être plus seul et comme je lui donne trente-six raisons pour ne pas s’engager il me demande ce que je lui offre en place. Il aurait terriblement envie qu’on lui offrît quelque chose. Et je lui offre de faire un grand tableau. Je regrette beaucoup que Dina n’ait pas trois cent mille francs de dot. Ce serait parfait, car Tony est bon, honnête, bien élevé, gentil, grande situation artistique, père membre de l’institut, allié à la science par le Docteur Desmarre et à la bonne bourgeoisie. Enfin, ce serait fort bien. Mais s’il tient à se marier c’est pour encaisser, hélas. Enfin, il a raison ce brave Tony. Il est temps de s’installer définitivement, son art ne peut lui suffire à ce bourgeois, aussi je le bénis. On m’annonce toujours ma mention et cette promesse comme ça d’avance. Et si j’allais ne pas l’avoir. Pourtant lorsque tous ces hommes disent oui... et surtout le prudent Rodolphe.