❦
Субота, 19 травня 1883
Samedi 19 mai 1883
Аліса приходить ніжно зі мною попрощатися. Бал був чудовий; удень у Салоні було повно цікавого товариства, Жюль. Ґавіні з ним говорив. Перли перед свиньми! Margaritas ante porcos!1
Alice vient me faire de tendres adieux. Le bal était splendide, dans la journée au Salon, il y a eu un tas de monde amusant, Jules. Gavini lui a parlé. Des perles devant des cochons ! Margaritas ante porcos !
Усе це й решта мене нервує. По-перше, я погано працювала; Клер була тут, але завадила мені не вона, а Тоні, який прийшов із довгим візитом. Він дуже задоволений моєю картиною.
Tout ça et le reste m’énerve. D’abord j’ai mal travaillé, Claire était là mais ce n’est pas elle qui m’a empêchée, c’est Tony qui est venu faire une longue visite. Il est très content de mon tableau.
І це мене не підбадьорює, чи радше не заспокоює, — ті, хто працює з пристрастю, мене зрозуміють; мені вже хотілося б бачити картину закінченою, і другу теж, і це доводить мене до невимовних станів.
Et ça ne me ranime pas ou plutôt ça ne me calme pas, ceux qui travaillent avec passion me comprendront; je voudrais déjà voir le tableau fini et l’autre aussi et cela me met dans des états inexprimables.
Божидарові краще, він обідає в нас, і це дає мені втіху мати когось, перед ким можна лаяти Жюля. Бридке звірятко, марнославний, малий, жах! Його картина жахливо зелена. А сам він жовтий. Я його зневажаю! Мій дотеп тепер полягає в тому, щоб застосовувати оте я вас чи його зневажаю до всього й до всіх. Він дурний, він негарний, він брудний, йому тридцять чотири роки. Яка нікчемна істота! Підлий негідник. Він нижчий за все. А тоді з вивченою поміркованістю я вихваляю інші таланти — і все це, наслідуючи вимову й інтонації Жюля. Старий економе! Скнаро! Хворий ти такий! Я його зневажаю!
Bojidar va mieux, il dîne ici et ça me procure le plaisir d’avoir quelqu’un devant qui injurier Jules. Sale bête, vaniteux, petit, horreur ! Son tableau est d’un vert affreux. Et lui il est jaune. Je le méprise ! Mon esprit consiste actuellement à appliquer ce: je vous ou le méprise, à tout et à tous. Il est bête, il est laid, il est sale, il a trente-quatre ans. Quel être ignoble ! Vile canaille. Il est inférieur à tout. Et alors avec une modération étudiée je vante d’autres talents et ça en imitant l’accent et les intonations de Jules. Vieil économe va ! Avare ! Espèce de malade. Je le méprise !
А далі? А далі...
Et puis ? Et puis...
Мені досадно... ні. Я роздратована, ні, розлючена, ні, принижена... теж ні. Зрештою, я всього цього потроху, зовсім трохи, бо цей фабрикант пленеру без повітря досі не прийшов знову. Уже одинадцять днів відтоді, як він у нас обідав. Він мене ненавидить, я скажу про це його братові.
Je suis vexée... non. Je suis contrariée, non enragée, non humiliée... non plus. Enfin je suis un peu de tout cela, très peu, parce que ce fabricant de plein air sans air, n’est pas encore revenu. Voilà onze jours depuis qu’il a dîné ici. Il me déteste, je le dirai à son frère.
Так, він налаштований проти мене, він мене не любить, але і я його не люблю... Я дурна, я граю комедію, коли пишу... Ах! мої картини. Коли я стану славетною, я хвалитимуся тим, що я каліка.
Oui, il est monté contre moi, il ne m’aime pas, mais moi non plus je ne l’aime pas... Je suis bête, je joue la comédie en écrivant ... Ah ! mes tableaux. Quand je serai illustre je me vanterai d’être infirme.
Байрон був кульгавий, Гамбетта одноокий, а Жан-Жак напівглухий.
Byron était boiteux, Gambetta borgne et Jean-Jacques à moitié sourd.
Я відчуваю, що тепер умію писати. Я дечого навчилася!
Je sens que je puis peindre à présent. J’ai appris des choses !
А потім я напишу декоративне панно. Весна. Жінка, що сперлася на дерево, із заплющеними очима, усміхається, наче в чудовому сні. А довкола — делікатний пейзаж, ніжна зелень, бліді рожеві тони, яблуні й персики в цвіту, молоді пагони — усе, що надає весні чарівного кольору.
Et puis, je vais après peindre un panneau décoratif. Printemps. Une femme appuyée à un arbre, les yeux clos et souriant comme dans un beau rêve. Et tout autour un paysage délicat, des verts tendres, des roses pâles, des pommiers et des pêchers en fleurs, des pousses nouvelles, tout ce qui rend le printemps d’une couleur enchanteresse.
Цього ще ніколи не робили щиро. Останнім часом писали весняні пейзажі, але пхали туди стариків, чи праль, чи прокажених. А я хочу свідомого вибору всього «чарівного». Написали тисячу весен, але в картонних пейзажах, за шаблоном; тільки Бастьєн міг би думати, як я, і він цього ще не зробив. Треба, щоб ця жінка ніби чула всі гармонії тонів, пахощів і пташиного співу. Треба, щоб там було сонце. Бастьєн писав лише сірий пленер, у тіні.
On ne l’a jamais fait avec sincérité. On a fait dernièrement des paysages printaniers mais on y a fourré des vieux ou des blanchisseuses ou des lépreux. Moi je veux un parti pris de tous « enchanteurs ». On a fait mille printemps, mais dans des paysages de carton, de chic, il n’y a que Bastien qui aurait pu penser comme moi et il ne l’a pas encore fait. Il faut que cette femme ait l’air d’entendre toutes les harmonies des tons, des parfums et du chant des oiseaux. Il faut qu’il y ait là du soleil. Bastien n’a peint que du plein air gris, à l’ombre.
Я хочу там сонця, і я напишу це в Ніцці, у фруктовому саду, і якщо знайду дуже поетичний сад, моя жінка буде оголена. Треба, щоб було чути дзюркіт струмка, що тече біля її ніг, як у Гранаді, між кущиками фіалок, а де-не-де — сонячні плями!
Je veux là du soleil et je le ferai à Nice dans un verger, et si je trouve un verger très poétique ma femme sera nue. On devra entendre le murmure du ruisseau qui passe à ses pieds comme à Grenade entre des touffes de violettes, et ça et là des taches de soleil !
На Салоні є величезна картина Жоржа Бертрана під назвою «Весна, що минає». Пʼять оголених жінок на білих конях, що мчать просто на глядача щодуху, в яскравому сонці. Це могло бути дуже гарно! А це лише успіх із чемності, шана мужності й невдатному талантові. Тіла в жінок обвислі, сонячний ефект сухий і надто декоративний, пейзаж поза природою, увесь у бузкових, жовтих, рожевуватих тонах. Загальний вигляд мертвотно-блідий.
Il y a au Salon un immense tableau de Georges Bertrand intitulé: Printemps qui passe. Cinq femmes nues sur des chevaux blancs, qui arrivent sur le spectateur à fond de train en plein soleil. Ça aurait pu être très beau ! Ce n’est qu’un succès d’estime, honneur au courage et au talent malheureux. Les femmes ont des corps avachis, l’effet de soleil est sec et trop décoratif, le paysage est hors nature, tout dans des tons lilas, jaunes, rosés. L’aspect général est blafard.
А проте це грандіозна спроба... Якби тільки це не було таке сухе, якби там були правдивіші тони й весняніші жіночі тіла, це було б чудово. Я вимагаю від весни тонів, які співають і сягають душі, я вимагаю ніжної, чудової зелені й блідих, чарівних рожевих тонів, а не жовтуватої мертвотної блідоти.
Néanmoins c’est une tentative formidable... Si seulement ce n’était pas si sec, s’il y avait eu là des tons plus vrais et des corps de femmes plus printaniers ça aurait été magnifique. Je demande au printemps des tons qui chantent et vont à l’âme, j’exige des verts tendres ravissants et des roses pâles enchanteurs et non pas des blafarderies jaunâtres.
Одне слово, такий, як він є, цей Жорж Бертран — смілива річ, що подобається тим, хто міркує, хто поблажливий і зважає на спроби й витрачений талант.
Enfin, tel qu’il est le Georges Bertrand est une chose hardie qui plaît à ceux qui raisonnent et sont indulgents et tiennent compte des tentations et du talent dépensé.
Моя весна — у тональності інтимнішій, думка напруженіша, і вловити її важче. Вона вся — чар і гармонія тонів, ціле, що виражає те, що я відчула, думаючи про справді весняний пейзаж. Оргія ніжних нот; треба, щоб це було чарівного кольору, і сонячні плями, що де-не-де вносять життя й певний зародок таємниці в тіні.
Mon printemps est dans une note plus intime, une pensée plus intense et plus difficile à saisir. C’est tout de charme et d’harmonie de tons, un ensemble qui exprime ce que j’ai éprouvé en pensant à un paysage vraiment printanier. Une orgie de notes douces, il faut que ce soit d’une couleur ravissante et des taches de soleil qui viennent ça et là donner de la vie et un certain commencement de mystère aux ombres.
Розумієте?
Comprenez-vous ?
Але Бастьєн пише чи збирається писати похорон дівчини; тож, якщо він розумний, він дасть йому тлом пейзаж на кшталт того, про який мрію я. Сподіваюся, що в нього не вистачить на це дотепу і що він подасть нам пейзаж мерзенно-зеленого кольору... А проте мені було б прикро, якби він не зробив із цього сюжету величної картини. І я бажаю, щоб у нього були мої ідеї, водночас бажаючи, щоб їх у нього не було... Я бачу його похорон дівчини на квітучій стежці, з фруктовими деревами в цвіту чи трояндами, які обривають, і з грубими селянськими головами для контрасту на передньому плані; уся поезія буде в труні та в природі.
Mais Bastien fait ou va faire un enterrement de jeune fille, or s’il est intelligent il va lui donner pour décor un paysage comme celui que je rêve. J’espère qu’il n’aura pas tant d’esprit et qu’il nous servira un paysage d’un vert infâme... Pourtant je serais chagrinée s’il ne faisait pas de ce sujet un tableau sublime. Et je souhaite qu’il ait eu mes idées tout en souhaitant qu’il ne les eut pas... Moi je vois son enterrement de jeune fille dans un sentier fleuri, avec des arbres fruitiers en fleurs ou des roses qu’on effeuille et des têtes grossières de paysans comme repoussoirs; toute la poésie résidera dans le cercueil et dans la nature.
Я нічого йому не скажу.
Je ne lui parlerai de rien.
Саме зараз я написала до Америки, щоб спитати, чи той пан Девіс, який вкрав «Жанну дʼАрк»2 за двадцять тисяч франків, згоден її перепродати.
En ce moment j’ai écrit en Amérique pour demander si le M. Davis qui a volé pour vingt mille francs la Jeanne d’Arc est disposé à la revendre.
За місяць ми отримуємо тридцять шість тисяч рублів, і якщо картина коштуватиме не більше шістдесяти тисяч франків, я вирішила зробити це безумство.
Dans un mois nous encaissons trente-six mille roubles et si le tableau n’est pas au-dessus de soixante mille francs, je suis décidée à faire cette folie.
Минуло три роки, відколи її продано; що ж, заробити вдвічі за три роки — цього навіть американцеві мало б вистачити. А проте її не вдасться дістати менш ніж за сто тисяч франків. Тоді я відступила б... З жалем. Тридцять шість тисяч рублів — це приблизно девʼяносто тисяч франків.
Voilà trois ans qu’il est vendu, eh bien en trois ans gagner le double, même pour un Américain cela doit être suffisant. Pourtant on ne le pourra pas avoir à moins de cent mille francs. Alors, je reculerais... Avec chagrin. Trente six mille roubles, font à peu près quatre vingt dix mille francs.
Примітки
В оригіналі латиною: Margaritas ante porcos — «перли перед свиньми» (Мт 7:6). Марі повторює латиною щойно вжиту приказку, тому латина тут залишена. ↩
«Жанну дʼАрк» Бастьєна-Лепажа (Салон 1880) купив нью-йоркський колекціонер Ервін Девіс, який 1889 року подарував її Метрополітен-музею; там вона й нині. ↩