Неділя, 29 квітня 1883

Великдень.
У нас імпровізований ранковий прийом.
Сукні мої не вдалися, і все це, і решта, і ця обов'язкова подорож до Росії, що перерве мене на місяць... І я ненавиджу себе. Я негарна, я дурна, і мені хочеться сховатися. Моє життя — низка безглуздих недоладностей без ваги, без утіхи, без мети. Мистецтво... Якщо я не втрачу зору.
Завтра вернісаж. Моя картина висить не на найкращому місці, а сукня моя негарна, і...
Ну ж бо, це безглуздо й негідне мене. А ось і правда.
Мені треба зробити моїх шістьох хлопчаків, на повний зріст, на розі вулиці біля ліхтаря. Мене на місяць перерве Росія, потім я повернуся й закінчу їх, це затягнеться, мабуть, до жовтня. У жовтні я вирушаю до Єрусалима й залишуся там... Це залежатиме: якщо буде змога зробити там картину, я лишуся на три-чотири місяці, як ні — лишуся на місяць і повернуся в листопаді чи грудні з етюдами, щоб знову вирушити на південь, де зможу малювати свої постаті на пленері, послуговуючись привезеними пейзажами. У січні це приведе мене до Парижа, де я зроблю картину в інтер'єрі, менш ніж у натуральну величину, задум якої привезено з Мон-Дора, — «Хлопчик-хорист». Водночас просуватиму статую, над якою зможу працювати весь час у Парижі, тобто в липні, серпні, вересні та січні, лютому, березні. А втім, не думаю, що «Хлопчик-хорист» вийде, якщо я робитиму «Святих жон», і навпаки.
Бідна дитина. Бастьєн має рацію — він не лише глибокий, тонкий, великий митець, а ще й людина дуже правильного судження.
Він каже, що я розпорошуюся, що я марную себе й виснажую нерви на дрібниці й що це справді шкода. Як це! Від мене залежить бути сильною, а я не можу! Та ну ж бо, годі.
Треба спробувати. Я хочу зосередитися. Дурне дитя, невже ти не розумієш, що ця сила дасть тобі все, чого ти прагнеш.
Ти хочеш Бастьєна, Сен-Марсо, та що завгодно. Будь, як вони, будь однією з них — і ти можеш. Треба лише захотіти.
Ах! Який добрий Бог, що навертає мене на такі думки.
І все це сповнене ніжності до моїх чеснот; я обожнюю себе, я знаю себе, я ціную себе. Я чутлива, я велична, я добра. Я палка, і я хочу бути сильною й спокійною. Одне без одного не йде.

Примітки

Фр. L'Enfant de chœur («Хлопчик-хорист») — задумана картина в інтер'єрі, що зродилася під час перебування в Мон-Дорі. Les Saintes femmes («Святі жони») — задуманий біблійний сюжет: жінки біля гробу.