Середа, 3 січня 1883

Коли читаю газети, повні Ґамбетти, мені стискає голову, мов залізним обручем, патріотичні тиради, гучні слова — патріот, великий громадянин, національна жалоба... Я не можу працювати, я пробувала, я хотіла себе присилувати, і саме цей удаваний холоднокровний спокій першої години штовхнув мене на непоправну й повік прикру дурницю — лишитися в Парижі замість того, щоб, щойно надійшла звістка, помчати до Віль-дʼАвре, побачити кімнату й навіть зробити начерк... Я ніколи не буду опортуністкою...
Зрештою... Ви бачите з газет, що Бастьєн ні на мить не покидав Віль-дʼАвре та Пале-Бурбон. Сьогодні ввечері ми йдемо до Опери, у ложу Каса-Рієра, як завжди. Ґавіні, Жері, Нерво, Лаірль, маркіз і маркіза де Вільнев; маркіза — донька принца Пʼєра Бонапарта, видана за свого маркізика-чоловіка завдяки мільйонові, що його дав принц Ролан, її брат, одружений і вдівець по панні Блан із Монако. Отак. Я вся в трояндах і білих серпанках, коса довкола голови; ця корона з волосся має в собі щось чарівне. Маркіз де Каса-Рієра теж тут. Це небіж старого небіжчика, від якого він успадкував шістдесят мільйонів. Йому пʼятдесят, і він нежонатий.

Примітки

Віль-дʼАвре — містечко на захід від Парижа, де Ґамбетта жив у Ле-Жарді, колишньому будинку Бальзака, і де помер 31 грудня 1882 року. Бастьєн-Лепаж написав його на смертному ложі. ↩
Принц Пʼєр Бонапарт (1815–1881) — небіж Наполеона I, що 1870 року застрелив журналіста Віктора Нуара. ↩
Панна Блан із Монако — Марі-Фелікс Блан (1859–1882), донька Франсуа Блана з казино Монте-Карло; 1880 року вийшла заміж за принца Ролана Бонапарта й померла 1882 року, через місяць після народження їхньої доньки. ↩
Маркіз де Каса-Рієра — іспанський аристократ із дуже великим статком. ↩