❦
Вівторок, 26 грудня 1882
Mardi 26 décembre 1882
Що ж, виявляється, я хвора, лікар, що мене лікує й мене не знає, не має жодного резону мене дурити; правий бік пошкоджено, легеня уражена, це ніколи не виліковується повністю, тільки якщо лікуватися, то не погіршає, і я житиму не менше за іншу. Так, але треба спинити це рішучими засобами — припіканням1 або наривним пластиром. Одне слово, щастя на всі боки. Наривний пластир — це жовта пляма на цілий рік.
Eh bien il paraît que je suis malade, le médecin qui me soigne et ne me connaît pas a aucun intérêt à me tromper; le côté droit est endommagé, le poumon est abimé, ça ne se guérit jamais complètement, seulement si on se soigne ça n’empirera pas et je vivrai autant qu’une autre. Oui, mais il est nécessaire d’arrêter ça par des moyens violents, des pointes de feu ou un vésicatoire. Tous les bonheurs enfin. Un vésicatoire c’est une tache jaune pour un an.
Доведеться завести жмутик квітів, який на вечори я прилаштовуватиму так, щоб це приховати; на правій ключиці.
Il faudra adopter une touffe de fleurs que je placerai de façon à cacher ça pour les soirées; sur la clavicule droite.
Я почекаю ще тиждень, і якщо ускладнення, що виникло, не мине, то, можливо, наважуся на цю гидоту. Бог злий.
J’attendrai encore huit jours, si la complication survenue persiste je me déciderai peut-être à cette infamie. Dieu est méchant.
Я працюю вдома, Діна позує, Божидар приходить на обід із матірʼю.
Je travaille chez moi, Dina pose, Bojidar vient dîner avec sa mère.
Яка шкода, що цей хлопець не значніша персона, що його родина не царює в Сербії; я вийшла б за нього. Бо він і не проти, з вашого дозволу. А надто мати — щоб я обрала Алексіса чи Божидара. Вони не матимуть і пʼятдесяти тисяч франків ренти кожен. Це мало.
Quel dommage que ce garçon ne soit pas plus considérable, que sa famille ne règne pas en Serbie; je l’aurais épousé. Car il veut bien, révérence parler. La mère surtout que je choisisse Alexis ou Bojidar. Ils n’auront pas cinquante mille francs de rente chacun. C’est peu.
Примітки
Припікання (фр. «pointes de feu») — прикладання розжарених голок до шкіри над легенями, лікування легеневого туберкульозу у 1880-х роках. Наривний пластир (фр. «vésicatoire») хімічним подразником спричиняв пухир; і те, й те мало діяти як відвертальний засіб. ↩