❦
Середа, 27 грудня 1882
Mercredi 27 décembre 1882
Що ж, сьогодні ввечері, лягаючи спати, я накидала картину, яку хотіла б написати: чоловік у профіль і в тіні грає на фортепіано, двоє інших його слухають... Один відкинувся, спершись головою на постамент статуї, другий сидить верхи на стільці лицем до глядача, з цигаркою в руці. Квіти, посуд, палітра вносять веселу ноту, не кажучи вже про обличчя! Я хотіла б Еміля Бастьєна лицем до глядача, Дюсотуа за фортепіано і Божидара. У Дюсотуа величезний ніс, він високий-високий, худий, із довгими руками й кистями, одне слово, схожий на величезного коника-стрибунця. Еміль Бастьєн низенький, білявий, з відкритим чолом, блакитними очима, повним, але дуже характерним обличчям, з оком, якщо хочете, мрійливим. Що ж до Божидара, то це франт із візантійським обличчям, такі бачиш на образках.
Eh bien j’ai esquissé ce soir au moment où je me couche le tableau que je voudrais faire, un homme de profil et dans l’ombre joue du piano, deux autres l’écoutent... L’un, se laisse aller la tête appuyée à un dessus de statue, l’autre à cheval sur une chaise de face, une cigarette à la main. Des fleurs, de la vaisselle, une palette, donnent la note amusante, sans compter les têtes ! Je voudrais Emile Bastien de face, Dusautoy au piano et Bojidar. Dusautoy a un nez énorme, il est grand, grand, maigre avec des bras et des mains, enfin il ressemble à une immense sauterelle. Emile Bastien est court, blond, le front nu, les yeux bleus, la figure grasse mais beaucoup de caractère, un œil rêveur si l’on veut. Quant à Bojidar c’est un gommeux avec une tête byzantine, on en voit comme cela sur les images.