Середа, 13 грудня 1882

Архітектор Бастьєн, який того вечора хвалився, що навчить мене перспективи, приходить дати урок, Божидар присутній. Але такі речі даються мені надзвичайно важко, це як із математикою, яка мене отупляла й доводила до сліз, бо я хотіла себе до неї присилувати. Усі обідають разом, а ми з мамою їдемо до Опери з Ґавіні, тоді як решта йдуть до «Жимназ».
В Опері — велика ложа, пишні вбрання, на мамі всі її діаманти. А я, ще розпалена читанням Бальзака, шукала маркіз дʼЕспар, Рюбампре й Растіньяків, і, не ходячи далеко, граф Платер і граф де Сольмс, що сиділи позаду мене, видавалися близькою ріднею Люсьєна Шардона.
Безсмертний геній.

Примітки

«Жимназ» — Театр Жимназ-Драматік на бульварі Бон-Нувель, один із наймодніших паризьких театрів легшої комедії та драми. ↩
Маркіза дʼЕспар, Люсьєн де Рюбампре та Ежен де Растіньяк — персонажі «Людської комедії» Бальзака. ↩
Люсьєн Шардон (він же Люсьєн де Рюбампре) — головний герой «Втрачених ілюзій» (1837–43) та «Блиску й убозтва куртизанок» (1838–47), вродливий, але слабкий провінціал, якого поглинає паризька амбіція. ↩