Я щойно з «Французького театру», друга вистава «Короля бавиться». Зіграно недобре, навіть дивно, що в такому театрі грають так погано. Ґо-Трибуле не трагічний, не кумедний, не злий. У першій дії його жарти падають у порожнечу. Це не провина актора. А я кажу, що таки провина... Ті самі жарти кумедні при читанні, і втретє так само, як і вперше, ну, не те щоб кумедні-кумедні, але доволі. І я гадаю, що Коклен був би досконалим Трибуле. А в другій дії, цей вигук: «Ах! прокляття!» — він мав би справляти враження разюче, глибоке; як щось фатальне, забобонне; ця кара за глузи з Сен-Вальє і дія батьківського прокляття. А Ґо проспівує його, мов у театрах низькопробної драми. А цей страшний, пронизливий вибух: «Хочу свою доньку!» — чи відчуваєте ви, скільки всього в цьому має бути доведеного до краю, розпачливого, моторошного. Цей чоловік, що, силкувавшись кривлятися й сміятися, вибухає цим грізним: «Хочу свою доньку!!»
Je sors du Théâtre français, la 2ème du « Roi s’amuse ». Ce n’est pas bien joué, c’est même étonnant que ce soit si mal joué dans un tel théâtre. Got-Triboulet n’est pas tragique, ni drôle, ni méchant. Au premier acte ses plaisanteries tombent à plat C’est que ce n’est pas la faute de l’acteur. Et je dis que si... Les mêmes plaisanteries sont drôles à la lecture et à la troisième aussi bien qu’à la première, enfin pas drôles, drôles, mais assez. Et je crois que Coquelin aurait été un Triboulet parfait. Et dans le second acte, cette exclamation: Ah ! la malédiction, ce devrait être d’un effet saisissant, profond; comme quelque chose de fatal, de superstitieux; cette punition pour les railleries à Saint Vallier et l’effet de la malédiction du père. Got le chante comme dans les théâtres de drames inférieurs. Et cette terrible et poignante explosion: Je veux ma fille ! sentez-vous tout ce qu’il doit y avoir là d’excédé, de désespéré, d’effrayant. Cet homme qui après avoir tâché de grimacer et de rire éclate dans ce formidable: Je veux ma fille !!