❦
Четвер, 23 листопада 1882
Jeudi 23 novembre 1882
Учора була друга вистава «Король бавиться»1, а заразом і пʼятдесятиріччя. Ясна річ, лож знайти не вдалося.
C’était hier la 2ème représentation du « Roi s’amuse » et en même temps le cinquantenaire. Naturellement on n’a pas pu trouver de loges.
Те, що я роблю цього тижня, таке погане, що я й сама нічого не розумію. Жюліан покликав мене до себе, щоб не казати цього при всіх, і мовив слова такі марні, такі жорстокі... Такі...: «Наразі не намагайтеся братися за торси чи за важливі речі, робіть лише окремі шматки, але доводьте їх до кінця. Облиште поки що всяку думку про амбіцію, її не існує. Ви й не уявляєте, до якої скромності, до якої простоти треба повернутися, щоб вибратися звідти. Ось не думайте про Салон». Я цього не розумію. Торік він казав мені приблизно те саме, а тепер, дивлячись на торішні етюди, каже: — Тепер ви такого не зробили б, то була добра робота. — Як йому вірити, то вже чотири роки я нічого не роблю, тобто свої докори, нарікання й дрібні кпини він почав, відколи я взялася за фарби, років три чи чотири тому.
Ce que je fais cette semaine est si mauvais que je n’y comprends rien moi-même. Julian m’a appelée chez lui pour ne pas le dire devant tout le monde et m’a dit des paroles si inutiles, si cruelles... Si...: « En ce moment ne tachez pas d’entreprendre des torses ou des choses importantes, ne faites que des morceaux mais poussez jusqu’au bout. Laissez toute idée d’ambition pour le moment, cela n’existe pas. Vous n’avez pas idée, à quelle modestie, à quelle simplicité il faut revenir pour sortir de là. Voilà ne songez pas au Salon ». Je ne le comprends pas. L’année dernière il me disait à peu près la même chose, maintenant en voyant les études de l’année dernière il dit: - Vous n’en feriez pas autant à présent, c’était du bon travail. - A le croire voilà quatre ans que je ne fais plus rien, c’est-à-dire qu’il a commencé ses reproches et ses lamentations et ses petits sarcasmes depuis que je peins, depuis trois ou quatre ans.
Він, може, гадає, що підштовхує мене до праці, та виходить навпаки; це мене нищить, я три години сиділа розгублена, з невпевненими руками й вогнем у руках. Та це ж так нерозумно, бо мене це нищить. Якщо я не досягаю в живописі таких швидких успіхів, як у рисунку, це не привід казати мені всі ці гидоти. Та й то. Ні. Минулого літа я зробила «Ірму, що сміється», і всі вважали це гарним, хоч і трохи сухим. Цього літа, після Іспанії, після хвороби, я зробила пастель, яку всі вважали надзвичайно гарною, і добру картину. Що ж сталося відтоді? Я зіпсувала свого рибалку? Так, а потім я поїхала до Росії на шість тижнів вакацій; повертаюся, натрапляю на огидного натурника, на погане місце, силую себе працювати попри все, проти волі, роблю якесь страхіття, що його шкрябаю, бруджу, пробую в цьому місиві написати руку, Жюліан надходить саме коли я її щойно накидала, і то дуже погано, і тоді він каже мені це, та ще й у себе, наодинці.
Il croit peut-être me pousser à travailler, c’est le contraire; cela m’anéantit, je suis restée pendant trois heures perdue, les mains incertaines et le feu aux bras. Mais c’est bien bête car cela m’anéantit. Si je ne fais pas en peinture de rapides progrès comme en dessin ce n’est pas une raison pour me dire toutes ces infamies. Et encore. Non. L’été dernier j’ai fait Irma qui rit et tout le monde a trouvé cela bien quoiqu’un peu sec. Cet été après l’Espagne, après la maladie, j’ai fait un pastel que tout le monde a trouvé excessivement bien et une peinture bien. Qu’est-ce qui s’est passé depuis ? J’ai raté mon pécheur ? Oui, et puis j’ai été en Russie six semaines de vacances; je rentre, je tombe sur un modèle immonde, une mauvaise place, je me force à travailler quand même, à contre cœur, je fais une horreur que je gratte, que je salis, j’essaye dans ce tas de peindre un bras, Julian arrive comme je venais de l’ébaucher et très mal, et alors il me dit cela, chez lui encore, en particulier.
Що я не Брезло, я знаю, що мені треба вчитися, я знаю; але це ще не причина приходити й казати мені, що все пропало, що я вже нічого не вмію, що я вчинила чи не вчинила не знаю що, що сталося не знаю що... Одне слово, виходить, що я нічого не тямлю, слово честі.
Que je ne suis pas Breslau, je le sais, que j’ai besoin d’étudier je le sais; mais de là à venir me dire que tout est perdu, que je ne sais plus rien, que j’ai commis ou pas commis je ne sais quoi, qu’il est arrivé je ne sais quelle chose... Enfin on dirait que je n’y comprends rien ma parole d’honneur.
Він робить це не навмисне... То що ж? Після моєї хвороби, у Ніцці, всі мої зусилля він обізвав страхіттям, та коли таке його відчуття, то воно й моє; тільки не треба приходити й казати, що це через те, що я розпорошуюся, що я нічого не роблю, що я певна себе, що я не хочу, що я вважаю, ніби вже досягла свого. Він у це не вірить, це насмішка. Та це ж так нерозумно, бо мене це нищить. Якщо я не досягаю в живописі таких швидких успіхів, як у рисунку, це не привід казати мені всі ці гидоти. Та й то. Ні. Хіба «Ірма» чи пастель набагато гірші за Брезло 1879 року?? Брезло після трьох років живопису виставляє свою подругу Марію2, а я після трьох років написала «Ірму, що сміється», де закінчені тільки голова й рука; я просиділа над цим два тижні, з яких вісім чи девʼять днів робила сукню, яку потім стерла.
Il ne le fait pas exprès... Alors quoi ? Après ma maladie, à Nice tous les efforts que j’ai faits, il les a traités d’horreur, mais si c’est son sentiment, c’est aussi le mien; seulement il ne faut pas venir dire que c’est parce que je m’éparpille, que je ne fais rien, que je suis sûre de moi, que je ne veux pas, que je me crois arrivée. Il ne le croit pas, c’est une dérision. Mais c’est bien bête car cela m’anéantit. Si je ne fais pas en peinture de rapides progrès comme en dessin ce n’est pas une raison pour me dire toutes ces infamies. Et encore. Non. Irma ou le pastel sont-ils bien inférieurs à Breslau en 1879 ?? Breslau au bout de trois ans de peinture expose son amie Maria, moi au bout de trois ans j’ai peint Irma qui rit, il n’y a que la tête et le bras de fini; j’y ai passé quinze jours, dont huit ou neuf à faire la robe qui a été effacée ensuite.
Брезло два місяці поралася над Марією, мала час зробити й переробити руки та сукню. Я ж вважаю себе в 1881 році майже рівнею Брезло 1879-го. Це означало б іти однаковим поступом; Брезло почала писати наприкінці 1876-го або на початку 1877-го, у Жюліана, уже вмівши рисувати, але оскільки вона рисувала ще до Жюліана, ми не можемо порівнювати точно, тож я беру лише роки живопису. Я ж, коли почала рисувати, Брезло вже писала десь із рік. Отже, якщо я в 1881-му приблизно тієї сили, що вона у 79-му, то ми йшли врівень. Та потім я занедужую й гублю шість чи сім місяців. Далі все потроху налагоджується... І до того ж припустімо, що вона обдарованіша за мене як живописець, що незаперечно. Що ж, я просунулася не так уже й погано, як хоче сказати Жюліан. 1882-й для мене відповідає провалові Брезло в 1880-му; чи я тепер тієї сили, що вона у 1882-му?
Breslau a mis deux mois à fricasser Maria, elle a eu le temps de faire et de refaire les mains et la robe. Moi je me crois en 1881 presque égale à Breslau de 1879. Ce serait marcher de la même façon, Breslau a commencé à peindre à la fin de 1876 ou au commencement de 1877, chez Julian, après avoir dessiné mais comme elle a dessiné avant Julian, nous ne pouvons comparer exactement, je ne prends donc que les années de peinture. Moi quand j’ai commencé à dessiner, Breslau peignait déjà depuis un an à peu près. Donc si je suis à peu près de sa force de 79 en 81 nous avons marché de pair. Mais alors je tombe malade et perds six ou sept mois. Puis ça reprend un peu... Et avec cela supposez qu’elle soit mieux douée que moi pour peindre, ce qui est incontestable. Eh bien je n’ai déjà pas si mal marché que Julian veut dire. 1882 pour moi correspond au four de Breslau en 1880, suis-je à présent de sa force en 1882 ?
Але порівняння не можна вести далі, на певному щаблі темперамент кожного вже не дозволяє порівнювати, як у майстерні. Лише наступного вересня я дійду до тієї точки (усе за хронологією), коли вона мала свій успіх на Салоні.
Mais la comparaison ne peut se continuer, à un certain degré le tempérament de chacun ne permet plus de comparer comme à l’atelier. En septembre prochain seulement je serai au point (toujours comme chronologie) ou elle a eu son succès du Salon.
Попереднього року її повісили в зовнішній галереї3. Що ж, навіть коли я зараз і не зовсім тієї сили, що вона у своєму провалі, у мене є виправдання — хвороба. Перечитую себе й сама собою милуюся. Це здасться мені дуже кумедним за два-три роки. А поки що продовжую. Невже можливо, щоб він казав, ніби я в найглибшому проваллі4, лише через те, що я покинула його майстерню. Я знаю, що коли Брезло почала працювати в себе вдома, її вважали кінченою. Та все ж не може бути, щоб річ була в цьому.
L’année précédente elle était placée à la galerie extérieure. Eh bien quand même je ne serais pas en ce moment tout à fait de la force de son four j’ai ma maladie pour m’excuser. Je me relis et je m’admire. Ça me paraîtrai bien drôle dans deux ou trois ans. Pour le moment je continue. Est-il donc possible qu’il me dise dans le troisième dessous parce que j’ai déserté son atelier. Je sais que lorsque Breslau s’est mise à travailler chez elle on la disait finie. Ça ne peut pourtant pas être cela.
Що мені треба вчитися, я знаю, така думка Тоні, така й моя. Я ще не досягла свого, це ясно, це відомо, це визнано. І я так нарікала на це перед Тоні, що він утішає мене, кажучи, що це через те, що я берусь за речі вкрай важкі й хочу, щоб вони були дуже добрі, а це наразі неможливо. Мова розсудлива й зрозуміла. Брезло не бралася за пленер і не сміла нарікати, що це не так добре, як у Бастьєна5; та оскільки я вже на тому році, що відповідає зовнішній галереї, мені б робити, як вона, а не писати рибалок над водою. Свою малу бретонку вона зробила лише наступного року на пленері, і це було не так важко, як рибалка. Додайте до цього, що вона більше живописець, ніж я.
Que j’ai besoin d’étudier, je le sais, c’est l’avis de Tony, c’est le mien. Je ne suis pas arrivée, c’est clair, c’est connu, c’est entendu. Et j’en ai tellement gémi devant Tony qu’il me console en disant que c’est parce que j’entreprends des choses de la dernière difficulté et que je veux que ça soit très bien, et que pour le moment c’est impossible. Le langage est raisonnable, et se comprend. Breslau n’entreprenait pas de plein air et n’osait pas gémir parce que ce n’était pas aussi bien que Bastien, puisque j’en suis à l’année de la galerie extérieure je devrais faire comme elle et non pas peindre des pêcheurs au bord de l’eau. Elle n’a fait sa petite bretonne que l’année suivante en plein air et ce n’était pas si difficile que le pêcheur. Ajoutez à cela qu’elle est plus peintre que moi.
Надто поспішаючи, я збиваю себе з пантелику й бентежу своїх учителів. Отже, якщо припустити, що я обдарована не гірше за Брезло, я просувалася приблизно так само, як вона.
En allant trop vite je m’ahuris et je trouble mes maîtres. Donc en admettant que je suis aussi bien douée que Breslau, j’ai marché à peu près comme elle.
Але ми не однакові, вона набагато більше живописець, а я була хвора, і я не мала її мистецького середовища, захопливого й сприятливого.
Mais nous ne sommes pas pareilles, elle est bien plus peintre et j’ai été malade, et je n’ai pas eu son milieu artiste, entraînant et propice.
І все ж у майстерні моє становище принизливе, я мовби спокутую гріхи, мовби знову беруся до праці. Це нестерпно. Мені здається, що на мене дивляться як на стару невдатну ученицю, що мене вважають старшою за Брезло й навіть за огидну Амелі, що з блискучих колишніх початків кепкують і що це наче...
Tout ça n’empêche pas que à l’atelier ma situation est humiliante, j’ai l’air de faire pénitence, de me remettre au travail. C’est insupportable. Il me semble que l’on me regarde comme une vieille élève ratée, qu’on me croit plus ancienne que Breslau et même que la dégoûtante Amélie et qu’on se moque des brillants débuts d’autrefois et que c’est comme...
Примітки
«Король бавиться» (фр. «Le Roi sʼamuse») — драма Віктора Гюго (1832), що згодом стала основою опери Верді «Ріґолетто». ↩
«Марія» Брезло — портрет подруги Марії, який Луїза Брезло виставила в Салоні 1879 року (Марі: «Breslau en 1879»). ↩
Зовнішня галерея (фр. «galerie extérieure») — найменш вигідне місце для розвішування в Салоні. ↩
«У найглибшому проваллі» (фр. «dans le troisième dessous») — театральний вислів: третій рівень під сценою, де зберігали декорації, був найглибший і найнедоступніший. Бути «в третьому підвалі» означало бути цілком зруйнованим, знищеним. ↩
Бастьєн-Лепаж — Жюль Бастьєн-Лепаж (1848–1884), провідний французький живописець-натураліст свого покоління, відомий великими фігурними картинами на пленері, серед них «Жанна дʼАрк» (1879). ↩