Понеділок, 16 жовтня 1882

Вони не приїхали, це можна було передбачити; Мічка вчащав туди недарма й уже, безперечно, почав одну з тих чудових інтриг, у яких провінціали всіх країв мають геніальний хист. Це, може, навіть не зі зла, а з любові до пліток; зрештою, Мічка — найзаздрісніше й найзлостивіше створіння на світі, і я не досить це передбачила в цій справі, яку вже від цієї миті вважаю за програну. Вони написали татові, що їх затримує нарада з головним управителем, тоді як ми знаємо, що в Мічки готуються до того, щоб їх прийняти... Отже, Мічка заманив їх до себе, щоб завадити їм приїхати сюди. Це ненависницьке провінційне створіння, яке, отже, має геній інтриги й брудних провінційних пліток, нині робить так, що вони, може, узагалі більше сюди не приїдуть.
Мені наснився Кассаньяк; ми були не знаю де, з безліччю людей, і він угадував, що я його кохаю, і дивився на мене, а мені не було соромно за це кокетування з одруженим чоловіком...
Там, уві сні, я припускала, що кохання ні з чим не рахується, і думала, що це має виправдати в його очах мою мовчазну згоду.
Наші руки зустрілися, ось і все. Гадаю, що щастя, яке я при цьому відчула, не могло б вийти за межі сну і що, хоч би про якого чоловіка я мріяла, було б так само. Я хотіла б побачити його ще раз.