Середа, 26 липня 1882

Ґабріель приходив попрощатися, 29-го він відпливає до Константинополя. Нас не було вдома.
Кажучи Гавіні речі, покликані розвіяти будь-яку ілюзію щодо можливості посватати мене за Ґабріеля, і тримаючись стримано з Жері, я запитую себе, чому ж сам Ґабріель не зробив жодної спроби. Це нелогічно, я знаю, але...
Аделіна ніколи не наважувалася мені його запропонувати, бо пропонувала мені й кращих, на її думку, від яких я рішуче відмовилася. Як же ви хочете, щоб вона запропонувала мені просто Ґабріеля Жері, який матиме дванадцять тисяч франків ренти, одружившись, коли я знехтувала кількома вельми титулованими панами, що мали те саме, ба навіть трохи більше.
Одного дня вона сказала мені, що його можна було б одружити з Діною. Я знітилася й відповіла дурницю — що Ґабріель надто молодий. Я все це знаю, а проте... Та годі дурниць. Чи вийшла б я за нього?? Ні? То навіщо й говорити. Не знаю, але... Завжди є в ньому щось таке, не знаю що, одне слово, він чарівний хлопець... Але титул важить більше за особистість в уяві Аделіни й багатьох інших. Щоб запропонувати мені його, їй довелося б подумати, що він мені до вподоби, та й то вона сказала б, що це дивний смак, що Жері не з аристократії, що... Вона має рацію. Вони мають рацію, і я теж маю рацію, погоджуючись з усім цим, що... якесь зворушене почуття... яке не триває й якого я негідна.
І тоді підноситься голос і кричить: Дурепо! Чоловік добрий, чесний, вірний, чарівний, який зробив би тебе щасливою й спокійною. А до того ж праця і, можливо, слава. Праця в незалежному, обраному середовищі, у себе вдома, з другом, із надійним товаришем... Банальні ці слова... Але правдиві! Знаєте, цілком серйозно гадаю, що я зробила б цих людей дуже щасливими. Але довелося б... Я була б змушена зробити... Тобто дати зрозуміти Аделіні, що я не проти... А потім, якщо... я помилялася, якщо це було не з переконання в неможливості... Якщо... Але... Ах! Гаразд, він іще повернеться до Франції, а потім завтра... Я про це більше не думатиму... І, може, помилюся.
Ми з Вільв'єєм ходили дивитися роботи на Римську премію, потім до Лафер'єра, куди я знову вчащаю вже тиждень. Кароліна — жінка, яка вдягає найкраще, і це нагадує мені про те, що було чотири роки тому.

Примітки

Римська премія (Prix de Rome) — престижний щорічний конкурс Школи красних мистецтв, результати якого оголошували щоліта.
«Лафер'єр» — один із провідних паризьких будинків високої моди.