Четвер, 27 липня 1882

Картина! Це нав'язлива ідея. Якби я була трохи певна себе, я поїхала б до Єрусалима. Але... А ще довелося б тягти за собою всю цю родину.
Ах! Чому ж я не чоловік.
Отже, їдьмо до Алжира: серед єврейського населення я знайду те, що треба, бо щодо одягу — якщо я скажу собі, наприклад, що вберу блакитне драпування з брунатною сукнею, це буде фальшиво. Це треба знайти на комусь, ансамбль, який вразить моє око і який я зможу купити, як я зробила в Іспанії; випадок, реальне життя — ось справжні колористи й найприємніша з гармоній. Знадобиться також дощана будка й велике полотнище, як у мандрівних блазнів, бо моє полотно лишатиметься там весь час, три місяці. Аби лиш я не захворіла. А все ж дуже хотілося б поїхати до Єрусалима... Це вісім днів замість двох місяців, що з того... Але це буде сміховинно, якщо мені не вдасться...