Четвер, 22 червня 1882

Цей особняк сподобався мені настільки, що я була від нього без тями, а оскільки ми вже зупинилися були на помешканні, я нетямилася від того, що не зможу винайняти особняк, який видався мені чимось на кшталт цілковитого щастя.
Цілий поверх для мене, з майстернею, балконом. Ці дами на першому, унизу вітальні, сад... Малювати надворі, не виходячи з дому... Одне слово, це було надто гарно, щоб справдитися. Я була готова заплатити власникові помешкання п'ять тисяч франків неустойки. І ось воно зроблено, та ще й без неустойки: ми можемо взяти особняк, а я ось геть охолола... Мені здається, що це далеко, що майстерня не така вже й велика, що це дорого, і мені шкода, ой як шкода покидати Єлисейські Поля. Зауважте, що, живучи там, я мала тільки одну мрію — авеню де Вільє й мистецьке сусідство... І познайомитися з митцями... Тепер ця частина моїх мрій справдилася, і ось мене непокоїть думка, що коли я матиму медалі, то завдячуватиму ними друзям, а ще ось що... Я тупотіла ногами, бо не мала перед ким показати малюнки, картини, — одне слово, скажімо прямо... мій талант був невідомий митцям... Тепер митці є, але вже немає чого їм показувати...
Сьогодні ввечері о п'ятій ми ходили дивитися ескізи Бастьєна, який у Лондоні, але його брат Еміль виявляє нам гостинність. Я привела Брізбейн і Лонстадт; завдяки чому ми провели чарівну годину без родини, сміючись, балакаючи, роблячи начерки, і все це так пристойно, так гарно. Він архітектор, але на вигляд цього не скажеш, схожий — потворніший і старший на вигляд, хоч і молодший — на свого брата, і подарував нам чарівні акварелі, бо в нього, гадаю, буде талант. Якби я почула все це про Брезло, я б тут побивалася й заздрила її оточенню... Що ж, я маю те, чого хотіла, — чи дасть мені це талант...

Примітки

«Premier étage» (фр.) — головний поверх над першим (наземним) у французькому вжитку.